Коли мій єдиний син вирішив одружитися, я була дуже рада за нього, хоч і майбутня невістка мені не зовсім сподобалася. Але я вирішила так: він вибрав, йому і жити. Тому прийняла дівчину, як рідну, і ми почали підготовку до весілля. Мій Максим – скромний хлопець, він ніколи не намагався виділятися серед інших чи звертати на себе увагу, то ж я завжди думала, що і весілля у нього буде невеликим і скромним. Але я помилилася, бо керувати організацією свята взялася його наречена.
Я виховувала сина одна і вважаю, що впоралася добре, бо виростила його порядною людиною. У невістки повна сім’я, але це – одна назва. Коли ми всі разом зустрілися обговорити майбутнє весілля, її батьки почали самоусуватися. У них і грошей немає, і зарплата ніяка, одним словом, суцільні проблеми. Воно б нічого, але їхня дочка хотіла і шикарну сукню, і найкращий ресторан, і найдорожчого в місті тамаду.
В результаті дійшли до того, що мені довелося на себе брати кредит, щоб оплатити всі її забаганки. А там – чого тільки не було! Була домовленість зі сватами, що я плачу кредит з ними навпіл, це було нашим спільним батьківським подарунком. Моєму синові все це пишне весілля було може і не потрібне, але він хотів, щоб в цей день його наречена була щасливою, тому і намагався їй потурати в усьому.
Прожили вони два роки, з них нормально тільки перші пів року. Я з самого початку якраз цього і боялася – чи зможуть вони жити разом. І, як у воду дивилася. За цей час невістка змінила три місця роботи, то їй не подобається, то їй складно, то ще що-небудь. Як на мене, вона просто не хотіла працювати.
При цьому запити у невістки після РАЦСу зросли ще більше. Очікувано – почалися непорозуміння. В основному на тему, що син мало заробляє і погано її забезпечує. Вона мріяла про зовсім інший рівень життя. В кінці вже так розійшлася, що почала з подружками ходити в ресторани, додому поверталася пізно і відверто говорила моєму синові, що шукає більш достойну партію. Одним словом, вони розлучилися. Я розумію сина, адже який чоловік буде терпіти таку поведінку?
Найцікавіше, що весь цей час я продовжую сплачувати «весільний кредит». Батьки невістки спочатку теж гроші давали, але постійно з затримкою і не завжди повну суму. Я мовчала, не хотіла псувати стосунки, коли ще сподівалася, що діти будуть жити. Але після розлучення свати теж вирішили показати відсутність совісті, як і їхня дочка. Пред’являють якісь смішні претензії до мого сина, то взагалі на зв’язок не виходять, і, природно, не платять. А платити треба ще два роки, сума не критична для мене, але тут справа навіть не в грошах. Була ж домовленість, що організація цього весілля – наш спільний подарунок.
Максим просить, щоб я не чіпала сватів, наполягає, що він сам оплатить до кінця той кредит. Вважає себе винним, бо підтримав дружину. А я вважаю, що батьки моєї колишньої невістки поступають не чесно. Що ж, життя у наших дітей не склалося, але ж у нас була домовленість.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
