fbpx
Життєві історії
Ми живемо у свекрухи, але прописувати в себе нашу дитину вона не хоче. – В свою квартиру пропишете, кого захочете. Зрозумій мене правильно – ще невідомо, як складеться ваше сімейне життя, – вважає вона. – Може, ви розбіжитеся через два місяці. А мені потім виписувати дитину. Квартира у нас одна, а таких невісток у сина може бути ще багато. Ось проживете хоча б років п’ять, тоді подивимося

Родом я з невеличкого містечка, але відколи поступила на навчання, живу в місті. Провчилася я в місцевому університеті, вийшла заміж за чоловіка з квартирою. Ні, спеціально такого нареченого я зовсім не шукала. Просто зустріла людину і полюбила. Ну а те, що наречений виявився забезпечений – так це просто пощастило.

І зі свекрухою мені теж пощастило. Вона прийняла мене дуже добре, як рідну доньку. Я чекала дитину, чому і свекруха, і чоловік були дуже раді. Свекруха поводилася прямо як рідна мама, берегла мене, ходила зі мною до лікаря, робила за мене важку роботу. І взагалі підтримувала словом і ділом.

Я б навіть не подумала, що така люб’язна жінка зможе так зі мною вчинити. А сталося от що – після виписки я відразу зайнялася оформленням документів. Свідоцтво про народження отримали швидко і без проблем, а от з пропискою виникла проблема. Квартира, в якій ми з чоловіком живемо, належить свекрусі. Чоловік в ній тільки прописаний. Свекруха категорично проти того, щоб прописати внучку на свої квадратні метри.

Мова тут йде не про мене і навіть не про чоловіка. Йдеться саме про дитину, внучку бабусі. Я бачу, що вона її дуже любить. Але мені потрібна прописка, щоб отримати гроші за дитину, щоб записати її в чергу в садочок, щоб закріпитися за поліклінікою.

Ми не претендуємо на саму квартиру, ніяких прав на неї ми не матимемо, та й не потрібна вона нам. Ми з часом на свою заробимо, дасть Бог.

Свекруха на мої закиди відповіла: «Ось коли на свою заробите, тоді туди і пропишете, кого захочете. Зрозумій мене правильно – шлюб у вас скороспішний, через те, що ти чекала дитину. Ще невідомо, як складеться ваше сімейне життя, чи будете жити разом, чи ні. Може, розбіжитеся через два місяці. А мені потім по судах ходити, виписувати дитину! Квартира у нас одна, а таких невісток у сина може бути ще багато. Всім квартири дарувати не вийде. Ось проживете хоча б років п’ять, тоді подивимося».

Дитину, звичайно, можна прописати і без згоди свекрухи, просто до батька. Але так я тепер не хочу. Образилася, та й псувати відносини зовсім не хочеться. Хоча б заради чоловіка. Прописувати свою дитину обхідними шляхами проти волі свекрухи – це для мене неприпустимо, як потім жити далі з нею в одній квартирі.

Свекруха ж поводиться, як ні в чому не бувало. Вона дуже допомагає мені з дитиною, приносить подарунки, ходить з нами поліклініку. Але про прописку дитини і чути не хоче.

Їхати і прописувати дитину до своїх батьків я не дуже хочу. Вони живуть в селі, де немає ніяких благ цивілізації. Але оскільки я сама і досі там прописана, то не бачу іншого виходу, як приписати туди ж і доньку.

Напевно, свекруха має право так чинити – квартира її, кого хоче, того і пропише. Ми можемо в неї жити стільки завгодно, вона нас не жене. Розумію, скільки б нам коштувала оренда, тому вдячна і за це.

Чоловік вирішив не втручатися, щоб не псувати відносини з своєю матір’ю. Каже: «Навіщо тобі здалася ця прописка? Що вона дає? Обійдемося ми без допомоги, грошей вистачає. І до садочка ще далеко. Поживем, побачим».

Але мене ображає таке лукавство з боку свекрухи. Онуку любить, але прописувати не хоче. Боюся, що це квартирне питання зруйнує наш шлюб.

Як правильно вчинити – зробити вигляд, що нічого не відбувається? Там буде видно, що далі. Чи наполягти на чоловіка, щоб прописати дитину? Зрештою, це ж в інтересах самої дитини.

Я подивилася на все це і зрозуміла, що і заробляти на своє житло чоловік теж не буде. Навіщо? І так є де жити. А мені з дитиною в такому випадку що робити?

Фото ілюстративне – pinterest.

facebook