В 50 років мене кинув чоловік і я не знаю, що мені робити. Після школи вступила до педагогічного, але так жодного дня в школі не пропрацювала. На четвертому курсі я закохалася, заміж вийшла відразу після закінчення вузу. Мої батьки нам на весілля подарували двокімнатну квартиру в новобудові, без ремонту. Ми були щасливі. Ремонт робили вже своїми силами.
Чоловік на той час уже працював, мав хорошу зарплату і сказав: «Сиди вдома, господарюй, дітей народжуй». Я як раз чекала нашу першу дитину, донечку. А подаровану моїми батьками квартиру оформили на чоловіка, він сказав, що так простіше і дешевше в оформленні. Я, наївна і закохана, була з усім згодна, ми ж збиралися жити разом до глибокої старості, то ж я не бачила причин, щоб не довіряти своєму чоловікові.
Потім чоловік отримав у спадок від своїх батьків однокімнатну квартиру, ми її здавали в оренду. Через сім років у нас народилася ще одна донька. На роботу чоловік мене не пускав, щоб займалася господарством і дітьми. Він розкрутив власну фірму, доходи зросли.
Мої батьки віддали нам свою земельну ділянку, і чоловік загорівся бажанням побудувати власний будинок. Чотири роки йшло будівництво, потім ми продали квартиру, подаровану моїми батьками, чоловік умовив мене взяти кредит на своє ім’я, за ці гроші ми добудували особняк і перебралися туди. Будинок і ділянку чоловік також оформив на себе.
Ми щасливо жили в новому будинку 12 років. Я всі сили вклала в оформлення інтер’єрів, своїми руками робила оригінальні розписи, вітражі, щоб було красиво і затишно. Посадила сад, зробила розкішні квітники, а всі овочі були зі свого городу. Старша дочка вийшла заміж і поїхала з міста, молодша вже вчилася в медичному університеті на третьому курсі.
І в один нещасливий день до доньки позайматися в гості прийшла її університетська подруга. Вона дуже загравала з чоловіком, а той був задоволений такою увагою юної красуні. Закінчилося це тим, що він подав на розлучення, відразу ж одружився з цією дівчиною, подругою нашої доньки.
Мене з дому виселив в ту однокімнатну квартиру, яка дісталася від його батьків. При розподілі майна суд не врахував ніякі мої доводи про те, що в будівництво будинку були вкладені кошти від продажу квартири, подарованої моїми батьками, і ділянку теж від них ми отримали. Те, що я ніколи не працювала, зіграло на суді не на мою користь. У чоловіка був дорогий відомий адвокат, а у мене – практично ніякого захисту. У мене навіть відібрали той автомобіль, який чоловік мені подарував на 45-річчя, але оформив теж на себе.
Зараз в будинку, побудованому і облаштованому мною, не менш, ніж чоловіком, живе ця дівчина, яка прийшла на все готове, вона їздить на моїй машині і дивиться на мене як на порожнє місце.
Дочка спочатку була проти одруження батька зі своєю ровесницею, але потім змирилася (він платить за її навчання і повністю утримує). А у мене нічого немає. За фахом в школу мене в 50 років і без стажу ніхто брати не захотів, знайшла роботу в страховій компанії на мінімальну зарплату.
Ось такий підсумок мого життя, яке я присвятила чоловікові, дітям і сімейному гніздечку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
