Стефа зустрілася з Оксаною Михайлівною випадково, обидві жінки стояли в черзі до лікаря. Колись вони разом працювали, Оксана Михайлівна завжди любила нахвалювати свого сина. Микола був її гордістю – єдиний син, в якого вона вклала душу. То ж жінкам, які не бачилися багато років, було про що поговорити.
– Оксана Михайлівна, яка зустріч! Дуже рада Вас бачити! – від несподіванки Стефа обняла давню знайому. – Виглядаєте чудово! Як у вас справи? Як син, Микола? Працює? Може вже і одружився?
– Вітаю, Стефо, спасибі за компліменти! .. Справи? По-різному справи … Кому зараз легко, тим більше нам, пенсіонерам? Зараз усім складно… Добре, що хоч син допомагає. Микола працює, так, все там же. Нещодавно двадцять сім йому виповнилося. Квартиру купив навесні. Ще не одружився, але збирається. Правда, я від цього не в захваті.
– А чому так? Оксано Михайлівно, так це ж чудово! Я вітаю і його, і Вас! А чому Ви не раді?
– Ой, Стефо… Невістка мені зовсім не подобається. Я Миколі, звичайно, сказала – справа твоя, але … Дівчині двадцять три роки, ніде не працює, вчиться заочно, як мокре горить … А найголовніше, уявляєш, вже встигла побувати у шлюбі і навіть розлучитися! Добре, що хоч дітей немає… Ти ж пам’ятаєш, яке у мене відношення до розлучених жінок? Ти сама розумієш, така невістка для мене – не подарунок.
Вона його ніби зачарувала! І що він у ній знайшов? .. Ну ти ж пам’ятаєш Миколу мого – високий, спортивний, відповідальний, самостійний. З квартирою тепер. З машиною. Із зарплатою хорошою. І ця плюгавка поруч! .. Ну невже на всьому білому світі інших дівчат немає? На цій розлученій моєму синові світ клином зійшовся?
– Оксано Михайлівно, повірте, це не найстрашніше, подумаєш, розлучення! Ну не пощастило дівчині в житті, буває. Ваш син вибрав її. Може, вона людина хороша!
– Стефо, я тебе благаю! Що тут доброго? Скаче по чоловіках в пошуках легкого життя! У дев’ятнадцять вийшла заміж, мабуть, за першого, хто покликав, через рік розлучилася – це ось як? Від доброї жінки, мабуть, чоловік би не втік., І не треба говорити, що чоловік винен – в розлученні винні двоє! У будь-якому випадку, це – показник … Розлучення багато про неї говорить: нерозбірлива, нетерпляча, навіжена – одним словом, скарб. Не знаю, подивимося, звичайно, нехай я помиляюся, але от не подобається вона мені … Серце болить за сина … Як воно буде …
На цих словах Оксана Михайлівна мусила закінчити розмову, бо підійшла її черга. Стефа залишилася стояти у роздумах – невже і справді для свекрухи, розлучена невістка – це найгірше, що може бути. І чи може, взагалі, мама прийняти таку дружину для свого сина?
Фото ілюстративне – myseldon.com.
