Мій чоловік переконаний, що лише моя мама має нам допомагати, а його мама тут ні до чого. Але я вважаю такий його підхід несправедливим.
У нашої доньки день народження на початку листопада. Так чоловік на мене образився, що я від його мами дитині подарунок не купила. Свекруха теж засмутилася, навіть занедужала після цього.
Ми святкували у нас вдома, всі гості прийшли з подарунками, як завжди – моя мама телефон дорогий купила, про який донька давно мріяла, сестра з племінницею принесли гарну зимову курточку, якраз на цей сезон, подруга моя принесла сукню красиву таку. Тільки свекруха зі свекром, як завжди, прийшли з пустими руками.
Справа в тому, що для них це звичайна справа. Не знають вони, що купувати, що дитині цікаво. Дивно, але чомусь мої родичі завжди знають. Моїй доньці виповнилося 9 років. Всі ці роки моя мама повністю одягала внучку, бо 8 років була в Італії. То речі присилала, то гроші давала на те, що треба було купити.
Дитина у нас досить пізня і дуже довгоочікувана. До того ж ще і єдина онучка у двох бабусь і діда, оскільки ми з чоловіком у своїх батьків єдині діти.
Само собою зрозуміло, що і іграшок у Юлечки нашої яких тільки немає, але вона дорослішає, і іграшки вже перестають її цікавити.
Моя мама цього року перевершила сама себе – купила внучці телефон за 12 тисяч гривень. Зате батьки чоловіка з приводу подарунків ніколи не заморочуються. Приходять завжди з порожніми руками. Щоб не засмучувати дитину, я почала два подарунки купувати: один як би від нас з татом, інший – від бабусі з дідусем.
Вранці доньці так і даруємо два подарунки, говоримо – це від нас, а ось це тобі бабуся Ліда з дідом Павлом передали. Дитина задоволена, до бабусі з дідом ніяких питань, вони спокійно приходять з листівкою, донька їм ще й дякує «за подарунок». І все сприймається як належне. І, звичайно, за це мені гроші ніхто не повертає.
Це при тому, що люди вони, взагалі, не бідні аж ніяк. Свекор ще працює, плюс дві пенсії на двох вони отримують. Але живуть свекри лише для себе.
І тут я подумала – ну скільки можна їх прикривати, вистачить вже. В цьому році купила доньці один подарунок на день народження, від нас з чоловіком, і все. Ну, не хоче вона дарувати подарунки онучці – її право.
Вранці в день народження я подарувала подарунок доньці, чоловік цього не бачив, був на роботі. До вечора стали збиратися гості з подарунками, приїхав чоловік, він же на своїй машині привіз і батьків.
Дочка їм показала телефон, який їй подарувала моя мама, і запитала, що вони їй цього року подарують.
Свекруха заметушилася, звичайно, їм з свекром стало дуже незручно. Чоловік якось зам’яв це все, дочку відволік, пішли вони в кімнату до гостей, я на кухню.
Свекруха зі свекром в той день довго у нас не засиділися, сказала, що погано себе почуває і хвилин через сорок після початку свята вони, викликавши таксі, поїхали додому.
Свято скінчилося, гості розійшлися, чоловік в усьому почав звинувати мене. Сказав, що моя мама була в Італії, гроші у неї є, тому вона може собі дозволити дарувати дорогі подарунки. А його батьки, мовляв, пенсіонери, у них нема звідки, тому треба було купити подарунок від них.
В підсумку, я ще й вийшла винна. Ось така ситуація.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
