fbpx

Моя донька вже 4 роки живе на орендованих квартирах. Її чоловік виявився трохи ледачкуватим, заробляти гроші він не вміє, хоча характер у нього добрий та спокійний. Зараз дітям живеться важко, на хліб ледь вистачає. А ми з чоловіком маємо ще одну квартиру, яку здаємо квартирантам. Я вирішила з ним поговорити, щоб ми пустили туди пожити дітей. Але мій чоловік так не любить зятя, що навіть доньці й онукові на харчі дати грошей не хоче

Ми з чоловіком живемо разом вже дуже багато років. Є у нас спільно нажите майно: машина та дві хороші квартири. Наша доросла дочка вже 4 роки як вийшла заміж, з часом подарувавши нам маленького онука. Так склалося, що її чоловік виявився не дуже успішною людиною в житті. Спочатку він подавав великі надії, займався розкруткою свого власного бізнесу і мав своє власне житло, але з часом вліз в борги і все повністю втратив. Погані справи сім’ї моєї доньки посилює ще й те, що дочка зараз у декретній відпустці, і єдиний годувальник в її родині – це чоловік.

Останній рік вони разом з дитиною поневіряються по орендованих квартирах. Часто переїжджають, тому що то господар виявиться нехорошим, то сусіди по ночах спати їм не дають. Мені шкода дивитися на те, як дочка з зятем постійно сумують з переїздами і платять великі суми грошей за оренду тих квартир. Щоб якось допомогти своїм дітям, я намагалася умовити свого чоловіка пустити їх пожити в ту квартиру, яку в даний момент ми здаємо квартирантам, зовсім чужим нам людям, а він від цього категорично відмовився.

Справа в тому, що мій чоловік вважає, що чоловік завжди повинен бути главою сім’ї і вміти забезпечувати свою дружину та дітей. На його думку, зятю має бути соромно отримувати будь-які подачки від нас, і тому потрібно всього лише почекати, поки він розбереться у всіх своїх проблемах сам і навчиться забезпечувати свою сім’ю.

Чоловік каже, що якщо чоловікові нашої доньки постійно у всьому допомагати, то його характер ослабне, і він втратить усіляку мотивацію на успіх в житті. А мені здається, що мій благовірний просто шкодує наші гроші зі здачі квартири, і боїться того, що сім’я дочки там оселиться назавжди, а ми не зможемо потім їх з відти виселити. Мені теж не хочеться втрачати наш додатковий дохід, але я думаю, що батьки в будь-якому віці повинні піклуватися про своїх дітей, особливо у такий важкий період, як зараз у моєї доньки.

Пропонувала альтернативу – допомогти їм з оформленням і виплатою і взяти квартиру в кредит, але чоловік взагалі розізлився. За його словами, ми вже досить вклалися в дочку, вона вже доросла і повинна була розуміти, за кого виходить заміж. Нехай, мовляв, тепер трохи спробує на собі і такого життя – «буде їй наука».

На свекрів моєї доньки надії немає – у них бідна сім’я і немає можливості допомогти своєму синові та його дружині. Залишається тільки намагатися якось впливати на чоловіка, але я не знаю як – він дуже впертий чоловік.

Мені, щиро кажучи, дуже прикро чути його відмови і розуміти, що людина, з якою я прожила багато років, за копійку буде так боротися. Раніше такої жадібності в своєму чоловікові я ніколи не помічала. Як його можна переконати в протилежному? Якщо виселимо квартирантів, то в грошах, звичайно, доведеться стиснутися, але голодними ми з ним не залишимося, адже ще й заощадження якісь маємо з ним. Чоловік планував наступного року змінити роботу на більш легку і низькооплачувану, але здоров’я ще дозволяє йому попрацювати на заводі кілька років. Як бути, що робити мені, щоб доньці з сім’єю жилося легше?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – 3ddd.

You cannot copy content of this page