Я не думала, що так швидко розлучуся, адже у мене було нормальне сімейне життя. Але так вийшло, що ми з чоловіком в розлученні вже три роки. Є спільні маленькі діти. Синові сім, а дочці п’ять років.
У шлюбі ми нажили велику простору квартиру, машину, сад. Все, крім машини, він залишив нам з дітьми. Спілкувався, регулярно приходив, допомагав по будь-яких питань, у тому числі і грошима.
А розлучилися ми тому, що він зрадив мені. І хоча образа у мене була на нього велика, розійтися ми змогли мирно. Він почав жити з тією жінкою, а я вийшла на роботу в статусі розлученої жінки з двома дітьми.
До пори до часу все було добре. На аліменти я не подавала. Була усна домовленість. Він купував дітям все що потрібно, і так грошей давав, скільки попрошу. Бувало, зовсім нічого не давав, так як були проблеми на роботі і з житлом.
Я розуміюче відносилася. Все-таки, як людина, він був непоганий. Забирав дітей з садка і школи, гуляв, ніколи не відмовляв мені в допомозі. Але через рік наші зустрічі стали відбуватися все рідше.
Я теж зустріла чоловіка. Ми почали жити разом і мого колишнього чоловіка це не влаштовувало. Він йому категорично не подобався. Не подобалося, що він живе в квартирі, на яку ми обоє заробляли, що діти до нього можуть звикнути. Загалом, почали лаятись.
Дійшло до того, що він зовсім перестав бачитися з дітьми, мотивуючи це тим, що у нього тепер є новий батько, а він їм не потрібен. Розмовляти на цю тему він відмовлявся. Гроші став платити зовсім маленькі, і мені довелося подати на аліменти.
Борг списують за останні три роки. Колишньому чоловікові це дуже не сподобалося. Звинувачував мене у всьому. Говорив, що йому нема на що тепер жити, що мені потрібні тільки гроші, що я зіпсувала йому життя, загнавши в борги на кілька років.
На мої ж питання про те, чим я повинна годувати і на що утримувати наших дітей відповідав, що і так віддає мені посильні доходи. Ніби й справді, не розумів, як цього мало.
І тепер, ніби караючи мене, він зовсім перестав виходити на зв’язок. Змінив номер телефону та адресу. Я кілька разів дзвонила йому на роботу, але там навіть відмовляються покликати його, знаючи, хто дзвонить.
Діти сумують, запитують, де тато. А я не знаю, що відповісти. Тепер шкодую, що це зробила. Виходить, заради грошей, позбавила дітей хорошого батька. І як раніше допомагати і водити їх по гуртках і садкам ніхто не буде.
Мій новий чоловік відмовляється приймати на себе таку відповідальність, і його, в принципі, теж можна зрозуміти. Це ж не його діти. А що мені робити тепер, я не знаю. Як переконати чоловіка знову спілкуватися з дітьми.
Фото ілюстративне – WomanEl.
