fbpx
Життєві історії
Мати мого чоловіка взяла в нашому селі земельну ділянку. Потім вона відразу прийшла до нас. Ольга Олександрівна попросила, щоб ми позичили їй 16 тисяч гривень, обіцяла віддати борг з пенсії. Вона жінка хороша, тому ми з Іваном не відмовили їй, тим паче, що гроші в нас були. Матір щомісяця віддавала нам гроші, і вже за рік повернула все. Коли останню суму приносила, дуже дякувала, казала, що таких дітей і знайти важко. А нещодавно ми дізналися, що сестра Івана збирається будувати великий будинок на ділянці свекрухи, вона її доньці подарувала

Мати мого чоловіка взяла земельну ділянку в нашому селищі.

На той час приватизація коштувала 16 тисяч гривень. Ольга Олександрівна прийшла до нас і стала просити, щоб ми заплатили ці гроші, а вона нам поверне їх. Обіцяла щомісяця віддавати пів пенсії.

Ми з Іваном погодилися, бо на той час це була наша з ним зарплата за місяць. Гроші у нас були, та й свекруха моя непогана людина, тому сумнівів в тому, що вона поверне нам гроші ні в мене, ні в Івана не було.

Ольга Олександрівна взяла гроші і оформляти документи.

Мати мого чоловіка виконала свою обіцянку сумлінно і вже за рік повернула нам позичені гроші.

Коли останній раз віддавала нам гроші, то дуже дякувала, говорила, що таких дітей ще пошукати потрібно, ми її дуже виручили.

А декілька місяців тому ми з Іваном дізналися, що сестра чоловіка збирається будувати двоповерховий будинок на тій ділянці, яку нещодавно приватизувала мати.

Ми з Іваном дуже засмутилися, бо виявилося, що його мати відразу переписала цю землю на свою доньку.

Я навіть уявити не можу, як вона могла так вчинити, адже у неї двоє дітей, це ж не справедливо. Я розумію, що Ольга Олександрівна зробила все за свої гроші, хоча ми їй позичили 16 тисяч гривень, але вона нам їх повернула і по суті нічого не винна. Але ж ми виручили її, ми допомогли, коли вона звернулася до нас.

З Ольгою Олександрівною після того ми взагалі не хочемо спілкуватися, нещодавно вона сама нам зателефонувала, наче ні в чому не бувало, запросила на свій день народження.

Ми навіть не знаємо, що робити. Бо наче матір рідна, потрібно йти, але образа не дає нам забути про її вчинок.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – aisa.

You cannot copy content of this page