– Мама образилася на мене, на жаль, – розповідає 30-річна Марина. – Плаче та каже, що до мене не поїде, здасть квитки назад за гроші. Збиралася погостювати, онуків побачити. Але я ж не проти її приїзду! Ми дуже раді, я, чоловік, діти, все. Але сидіти один в одного на голові, тулитися, терпіти незручності – навіщо? Особливо коли є можливість всього цього уникнути. Мені здається, ми запропонували найкращий варіант, а батьки образилися!
Марина родом з маленького села. У столицю приїхала сім років тому. У столиці їй відразу пощастило: знайшла хорошу роботу, а незабаром і щасливо вийшла заміж за хорошого чоловіка, народила спочатку прекрасного синочка, а в минулому році ще і дочку. Зараз Марина сидить вдома з дітьми. Чоловікові подобається налагоджений побут, з роллю годувальника він непогано справляється сам. Вони знімають досить-таки простору квартиру – дитяча, спальня і велика кухня-вітальня, живуть добре та мирно, в повному взаєморозумінні та злагоді.
З батьками Марина не бачилася вже кілька років, і ті попросилися в гості – подивитися на онуків, привезти гостинців. Ну і столицю подивитися, не без цього. Батьки Марини – люди прості, небагаті, майже не подорожують, в столиці в останній раз бували, напевно, ще в молодості.
Коли мама повідомила про те, що вони хочуть приїхати, Марина дійсно була дуже рада. Вже і дітям сказала. Діти чекають бабусю та діда, з якими до цього регулярно спілкувалися тільки по скайпу. Зять теж налаштований дуже позитивно перед приїздом батьків дружини.
– Тільки ось я подумала, а як ми їх розмістимо? Диванчик у вітальні у нас не розкладається, значить, довелося б поступитися батькам свою спальню, самим лягати на підлозі в дитячій. Або з дітьми якось моститися, на їх ліжках. Загалом, незручно! Чоловік каже, давай знімемо на тиждень для мами з татом номер в готелі поблизу. І їм добре, і нам! Нікому тіснитися не треба, вдень вони у нас, ввечері їх би чоловік, відвозив на машині в готель, вони б відпочивали нормально. Їм з незвички-то з двома малюками теж нелегко буде цілими днями. А вранці знову б приїжджали до нас. Ну ось що такого поганого в такому розкладі?
– Теоретично, начебто, нічого страшного в цьому зовсім немає. Хороший такий варіант.
– Мені також так здається! Я знайшла відмінний і недорогий готель, в двох кварталах від нас. Сама все подивилася, там дуже миленько і чисто. Природно, платили б за готель ми самі. Сказала мамі, а вона – в сльози! “Навіщо ж так? Ми для вас тягар якийсь, чи що?” – плаче. Ні про який готелі і чути не хоче. Ми, каже, до онуків хотіли приїхати, а не в готель! “Якщо ми вам не на часі, завадимо, то так і скажіть! Піду завтра здавати квиток!” Ми як краще хотіли для всіх! Мої батьки – начебто розуміючі люди, завжди ними були . І тут таке. Не розумію!
Тепер мама з татом образилися і не хочуть їхати до дітей, навіть, якщо квитки не зможуть повернути. А Марина вже й сама засмутилася, що так все вийшло, тепер не знає, що робити, щоб батьків перепросити і вони заспокоїлися хоч трохи.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
