fbpx
Життєві історії
Марта мовчала, але від цієї мовчанки легше не ставало. І, коли їй вже було не сила губитися в здогадках, Марта прямо запитала чоловіка, що з ним відбувається

Марта почувалася найщасливішою жінкою в світі, бо вважала, що їй дістався найдостойніший з чоловіків. Марта з Віктором побралися нещодавно і були безмежно щасливі. Віктор був керівником відділу, де працювала Марта.

Завжди толерантний, тактовний, красивий і розумний – він подобався абсолютно усім дівчатам, які працювали на фірмі. Та серед усіх інших, Віктор вибрав Марту.

Треба сказати, що Марта була єдиною дочкою генерального директора цієї фірми, проте цей факт сплив майже перед весіллям. Вона намагалася завжди бути скромною і ніколи не користувалася своїм становищем.

Молодята побралися і почали жити в невеликій двокімнатній квартирі в елітному районі міста. Житло нещодавно придбав Віктор.

Але нещодавно усе змінилося. Марта вже кілька місяців спостерігала за чоловіком і стала помічати, що він якийсь сам не свій. Він ходив дуже сумний і задуманий, та й грошей в домі ставало менше.

– У нього з’явилася інша жінка! – промайнуло в голові у Марти. – Точно, он скільки дівчат сохне за моїм Віктором, будь-яка готова піти за ним, хоч на край світу, лише б він покликав.

Марта мовчала, але від цієї мовчанки легше не ставало. І, коли їй вже було не сила губитися в здогадках, Марта прямо запитала чоловіка, що з ним відбувається.

На превелике здивування дружини, Віктор ніби зрадів цьому запитанню. Таке враження, що і він сам давно хотів про це поговорити.

– Марто, не знаю, як ти це сприймеш, але я не той, за кого себе видаю. Я зовсім не багатий і не успішний, як всі про мене думають.

Насправді, я – родом з невеличкого села, з дуже бідної сім’ї. Мама все життя одна мене виховувала, а батька свого я взагалі не знаю. Там, в селі, у мене було дуже бідне дитинство.

Щоб вирватися з цієї життєвої рутини, я багато вчився. Все, що я маю, я маю тому, що дуже багато працював над собою.

Чоловік винувато опустив очі:

– Як бачиш, я не принц з казки.

А далі продовжив:

– Тебе, напевно хвилює, куди діваються наші гроші. Справа в тому, що моя мама захворіла. Я зараз просто зобов’язаний їй допомогти, тому частину наших заощаджень я віддаю їй на лікування.

Марта слухала, не перебиваючи Віктора.

– Знаєш, ти правий, – нарешті вона заговорила. –Ти – не принц з казки. Але ти – найкращий син і мій найкращий чоловік, якого я дуже кохаю. А твою маму ми завтра ж заберемо до нас додому.

Крім того, нам скоро потрібна буде нянька. Я якраз збиралася тобі сказати, що нас скоро буде троє. Разом ми точно впораємося!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page