Додому Людмила поверталася щасливою і водночас засмученою. Щасливою, бо нарешті купила собі давно омріяні червоні лакові туфлі. А засмучувала жінку сума, яку їй прийшлось витратити.
Справа в тому, що Людмила, чи не вперше в житті, наважилася купити собі обновку за неймовірну для неї суму – три тисячі гривень.
Вона йшла по дорозі і гарячково перебирала в голові, скільки ж речей з секонд-хенду вона б змогла собі купити за ці величезні для неї гроші.
Людмила вийшла заміж у 17, а в 18 вона уже стала мамою. Зараз жінці 40, і вона щаслива мама двох синів. Життя у Людмили було більш, ніж скромним, жили за зарплату чоловіка і за її невеликі заробітки.
Людмила була чудовою господинею, в її домі завжди гарно пахло їжею. Своїм святим обов’язком вона вважала нагодувати чимось смачненьким своїх коханих чоловіків. Все найкраще – дітям. Під цим гаслом і пройшли молоді роки Людмили.
Вона вже й забула, як це ходити по магазинам і купувати щось для себе. Весь її одяг був з секонд-хенду. Ні, вона завжди була охайною і красивою, але в чужих, старих речах. Про косметологів, манікюр чи педикюр Людмила хіба що читала в жіночих журналах.
Якщо у жінки і виникало колись бажання щось собі купити, вона починала міркувати, скільки м’яса чи печива вона купити своїм дітям за ці гроші. І знову, і знову залишалася без обновок, втішаючи себе думкою, що колись у неї буде більше можливостей для себе, просто зараз – ще не час.
Але, навіть коли в сім’ї і з’явилося трохи більше грошей, звичка «економити на собі» у неї залишилася.
Діти виросли, все частіше Людмила помічала, що вони не завжди й дякую після смачного обіду чи вечері скажуть, не те, щоб тарілку помити. Від чоловіка вона теж ніколи не отримувала подарунків. Вона привчила його до того, що їй нічого не потрібно.
Якось жінка у такому невеселому настрої проходила повз вітрину магазину, і побачила шикарні лакові туфлі. Червоні, таких у неї ніколи не було. Людмила зайшла в магазин, взяла до рук туфлі, приміряла їх. І раптом, вперше в житті, їй не захотілося їх знімати.
Навіть кругленька сума в 3000 тисячі гривень, не налякала її. Беру, і все. Вийшла Людмила з магазину з відчуттям, що вона щось забрала у своїх дітей, купивши собі такі дорогі туфлі.
Вона вперто відганяла цю думку і з гордо піднятою головою попрямувала додому. Тепер вона точно знає, що сьогодні вона стала іншою, новою Людмилою, яка нарешті згадала, що вона теж хоче бути жінкою.
Вона ще не навіть не знає, куди вдягне ці червоні туфлі, але вона точно знає, що від тепер у неї розпочнеться нове життя. Життя, в якому вона буде любити себе, життя, в якому буде місце маленьким приємним дрібничкам.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
