fbpx

Людмила вже 26 років у шлюбі, народила 2-х дочок і сина. А сьогодні додому вона тягне два великі пакети з продуктами, ввечері вона отримала зарплату. Вдома її зустрічають гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все, як завжди. Незадоволені діти скоса зиркають на матір. На кухні бурчить син, скаржиться, що нічого не їв ще з обіду. Людмила мовчки береться мити посуд та готувати вечерю, адже на восьму годину вечора спішить ще на третю роботу

– Пані Людмило, можливо ви чай поп’єте з нами хоч сьогодні, куди вам сьогодні спішити?

– Ні, не зможу сьогодні, вибачте, будь ласка, мені ще на другу роботу треба встигнути, поспішаю дуже.

Людмила вже багато років прибирає головний офіс компанії: близько 10 кабінетів і трохи більше 50 співробітників. Хороші зарплати і завищені вимоги до всіх без винятку, починаючи від менеджера і закінчуючи прибиральницею.

Людмила вже більше 12 років прибирає кабінети і коридори з ранку і до обіду, а після біжить на другу роботу. Після того, як і там всі приміщення прибрані, сміття винесено і пил протертий, жінка відправляється додому для того щоб перепочити і потім приготувати вечерю на всю велику сім’ю. Коли всі вечеряють, вона миє посуд і прибирає, бо вранці потрібно прокинутися, щоб приготувати сніданок усім і обід.

Людмила вже 26 років у шлюбі, народила 2 дочок і сина. Чоловік багато років п’є. Зараз ноги каже болять, а раніше, повертаючись з роботи, Людмила його по сусідах та друзях шукала, і вела на собі додому.

А сьогодні додому вона тягне два великі пакети з продуктами, ввечері вона отримала зарплату. Біля вхідних дверей зустрічає її маленька внучка Мар’янка, за нею стоїть незадоволена середня дочка Ірина.

– Чому так довго? Вона мене дістала вже! Подивися за нею, поки я пройдуся, до друзів сходжу!

Дівчина, не дочекавшись відповіді мами, тікає з дому голосно грюкнувши дверима. Мар’янка, посміхаючись, проситься на ручки до бабусі. Хоч руки у бабусі втомлені та натруджені, але вона бере внучатко на руки. Рання дитина, народжена, як здавалося колись Ірині, від великої любові, через два роки потрібна була лише бабусі і тітці.

Втомлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все як і завжди. Людмила зітхає, садить внучку за стіл і дає їй листок і олівчики. Сама відправляється готувати. Людмила викладає усі продукти, які сьогодні купила, відкриває порожній холодильник і все кладе на полички. Миє велику каструлю і йде по картоплю.

Через годину з’являється молодший син злий та голодний. З порога він бурчить на матір, жаліється, що ще з обіду зовсім нічого не їв. І знову Людмила мовчить, вислуховуючи кожен докір.

До 20:00 вона йде на третю роботу, в цей час вона ходе прибирати у великий швейний цех. Мар’янка залишається вдома зі своєю тіткою.

Людмила повертається з робити дуже пізно, на годиннику вже близько 22 години. Прийшовши втомленою додому, жінка ще вислуховує сварки між дітьми, вони тільки й те роблять, що кричать один на одного.

– Людмило, а можливо досить вже бавити дорослих дітей? Ну що ти їх вічно шкодуєш, вони ж тобі всі на шию сіли! Давай сина в армію, дочку середню, Ірину, на роботу, внучку в садочок.

– Ви що, ви ж нічого не розумієте! У сина ноги хворі. Та й внучці в садок рано, тільки 4-й рік пішов, слабке у неї здоров’я. А дочка Ірина? Ні професії, ні розуму. Так може заміж вийде скоріше і влаштує своє життя, подивимось, витягну!

Через 7 років нічого не змінилося. “Діти” підросли хіба, син навіть встиг 8 місяців пропрацювати на мийці. Не сподобалося, кинув і знову “оселився” вдома біля телевізора.

Середня дочка, час від часу влаштовується працювати продавцем, але через нестачу, вічно в мінусі. Заміж вона так і не вийшла – лінива, характер непростий, та й як господиня з неї зовсім ніяка

Старша дочка більше 5 років проживши на квартирі з хлопцем повернулася додому. Дізнавшись, що у неї не може бути дітей, той вирішив з нею розлучитися.

Радує Людмилу зараз тільки улюблена внучка Мар’янка, яка любить її просто так і нічого ніколи не просить.

Людмила щодня повертається дуже втомленою з роботи, роки вже не молоді, здоров’я не те. Плаче ночами, але нікому матері пошкодувати, вона завжди всім винна.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ru.freepik.com

You cannot copy content of this page