Василь та Людмила в той вечір стояли зовсім розгублені, але дуже щасливі: перед ними, стояв наречений їх дочки Оксани Володимир, червоніючи, просив у батьків її руки. Квіти і кільце вручені, батьківська згода отримана.
Потім батьки Володимира були запрошені для знайомства та обговорення деталей весілля. До зустрічі готувалися гарно, Людмила шикарно накрила стіл. Людмила так хвилювалася, що помічницю з ресторану запрошувала, щоб здивувати гостей вишуканими стравами і сервіровкою.
У призначений день Леся та Сергій приїхали знайомитися. Леся виявилася дуже гучноголосою жінкою, що говорить без зупинку. Яскраво вбраною з серії “все краще одягти відразу”. Сергій же, навпаки, напружений і мовчазний. Наче його сюди привели без його на те згоди.
Леся захоплювалася величезною квартирою майбутніх сватів, а ось частування їй не дуже припало до смаку. Канапе вона відпихала виделкою в сторону, а креветок, скривлено виколупувала з салату і називала великими черв’яками.
На весілля у сватів теж був свій погляд, а, саме, їдальня і сотня рідні з їх боку. Людмила спробувала висловити свою думку, що не варто усіх підряд звати. Але Оксана сама відразу сказала: ресторан і не більше 50 гостей, лише батьки та найближчі родичі.
Леся відразу засмутилася, але сперечатися зі сватами не стала. Лише сказала:
– Звичайно, у вас все по інтелігентному, ми вам не рівня.
І це дійсно так і було. Людмила – медик, доктор наук, Василь – викладач в університеті. Леся ж працювала охоронцем на заводі, а Сергій, як з’ясувалося, не працював взагалі. Шукав себе і пошук, судячи з усього, затягнувся вже не на один рік. Він постійно потрапляв в якісь не дуже хороші історії, з яких виходив неодмінно з боргами, які постійно оплачували дружина та син.
Навіть квартиру у них колись забрали за великі борги і жили вони сім’єю в приватному будинку якогось далекого родича на “пташиних правах”.
Тому питання: де буде жити молоде подружжя і не стояло. Звичайно, з батьками нареченої, поки не назбирають грошей і придбають власне житло.
Після відходу сватів Людмила зовсім засумувала, але чоловік її заспокоїв: головне, що Володимир хороша людина, її Оксані з ним буде добре.
На весіллі контраст родичів нареченого і нареченої був особливо очевидний.
Але, як виявилося, це були тільки квіточки. Найнеприємніше чекало сватів після весілля.
А почалося все з того, що якось Леся зателефонувала і попросила взяти кредит, а вона його сама виплачуватиме:
– Розумієш, Людмило, мені не дають таку велику суму. А ми ж з тобою тепер рідня, я не підведу вас, все виплачувати буду вчасно, обіцяю.
Людмила відразу відмовила, але через деякий час пролунав дзвінок з банку з питанням:
– Вам знайоме це прізвище? Вони назвали прізвище свахи Людмили. Дана людина взяла кредит і вказав ваш телефон. Ви родичі?
Людмила відповіла:
– Ні, я не знаю таких, вперше чую.
Зателефонувавши Лесі, з’ясувалося, що було потрібно кілька домашніх телефонів вказати і вона вказала їх телефон, адже вважає, що вони надійні люди на яких можна покластися.
– Ми ж рідня, здивовано мовила Леся.
Василь та Людмила, обговоривши ситуацію, яка склалася, прийняли рішення триматися від такої рідні подалі.
Але не так сталося, як гадалося.
Увечері в двері подзвонили. Відкривши двері, Людмила здивувалася. На порозі стояла Леся.
Розповіла, що посперечалася з чоловіком і пішла з дому. Володимир почервонів і обійняв матір. Йому було шкода її, він поважав батьків і не любив, коли вони сперечалися.
Нічого не залишалося, як залишити її ночувати.
Пізніше Володимир розповів, що батько інколи буває не дуже добрий по відношенню до мами. Людмила пошкодувала свого зятя і залишила пожити на пару днів, сваху теж було трохи шкода.
Минув уже тиждень, а Леся і не збиралася додому. Ходила по квартирі в халаті Людмили, без докорів сумління брала продукти з холодильника і дивилася цілими днями телевізор. На роботі вона взяла лікарняний.
Терпіння Людмили скінчилося і вона натякнула, що у Лесі і інші родичі є, може до них переїхати пожити трохи? Леся, образившись, поїхала додому до чоловіка оплачувати його кредити.
А до родичів вона і не могла податися, так як в сварці вони. Виявилося, що Леся тільки з початку була доброю та товариською людиною, а потім виявилася злою і дуже заздрісною. Жінка такі недобрі речі про них говорила.
Час минув, Людмила заради дочки спробувала налагодити не дружні, але хоча б нейтральні відносини. Але одного зі спільних вечерь, коли Леся привселюдно сказала Людмилі зі злістю: “І як з тобою чоловік живе, такою поганою господинею?” Відносини підійшли до свого логічного завершення.
Свати не спілкуються по сьогоднішній день. Зате у внучки Людмили два дня народження: один святкується з ріднею мами і на інший день з ріднею тата. Шкода, що дитина вже звикла до цього, вона радіє, що у неї є так багато свят, бо усі свята святкує двічі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
