Я заміжня вже майже 5 років. Є двоє дітей-погодок. Чоловіка свого люблю, але іноді він мене дуже засмучує, я часто останнім часом розчаровуюся в його родинних почуттях. Справа в тому, що у нього дуже велика та дружна сім’я. На кожне свято вони збираються разом, компанією з 12-14 осіб, серед яких як мінімум 4 дітей. Не важко уявити собі, який галас і гам панує на цих родинних застіллях.
Я, звичайно, дуже поважаю сім’ю свого чоловіка і їх традиції, але до таких посиденьок ставлюся негативно: по-перше в такій великій компанії дорослі не завжди слідкують за своєю мовою, яку тут же запам’ятовують наші діти, а по-друге – я банально не знаю, про що можна спілкуватися з його родичами. Я майже не вживаю ніякі напої, і мені не дуже приємно сидіти серед вже веселих людей, які голосно спілкуються і іноді співають за столом пісні.
Найчастіше виходить так, що всі присутні на святі люди веселяться, а я тихо сиджу в кутку, приношу і відношу усім тарілки, накидаю салати, мию посуд та контролюю поведінку своїх і чужих діток. Для мене такі заходи – справжнє випробування, я на них не відпочиваю, а працюю кухарем, аніматором і прибиральницею, одночасно.
Зате чоловіка мого все повністю влаштовує на таких родинних посиденьках. Він веселиться разом з усіма, не звертаючи увагу ні на мене, ні на наших дітей. Тягне нас до своїх батьків на кожне свято, без винятку, і я не знаю, як його відучити від цього.
Я сто разів пропонувала йому йти на сімейне збіговисько без мене, але його це не влаштовує. Для чоловіка це питання принципу – щоб вся сім’я в святковий день зібралася за одним столом, а якщо ми не прийдемо, то рідні образяться на нас. При цьому він не враховує ні моєї думки, ні те, що у мене теж є свої родичі, з якими ми теж могли б провести час. Для чоловіка важливі тільки традиції його сім’ї.
Без мене він відмовляється відвідувати застілля своїх родичів. Каже, що якщо він прийде один, то всі вирішать що ми посварилися і різних підозр та питань весь вечір йому не уникнути. Пропонувала хоча б дітей залишати з нянею, щоб я змогла відпочити з усіма, але так він теж не хоче: на святі завжди присутні їх двоюрідні братик і сестричка, з якими вони повинні гратися.
Вся ця тяганина почалася незадовго до весілля, і триває вже багато років, по сьогоднішній день. Хочеться вже якось провчити чоловіка, щоб він від мене відстав: прийти на їх сімейне свято, і перекласти всі обов’язки на нього, але він навряд чи стане щось робити.
Мені дуже хочеться, щоб хоча б частина свят ми проводили у себе вдома, вчотирьох: я, чоловік і наші діти. Я мрію хоч раз відпочити, і зустріти Новий рік в затишній для себе атмосфері: покликати в гості друзів або свою сестру, і відсвяткувати культурно, тихим застіллям. Але не виходить, бо як тільки я відмовляюся йти до родичів свого чоловіка він надовго ображається на мене. Наближаються новорічні свята, а я не знаю, що мені робити.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
