Мого чоловіка не стало, коли мені було 30 років. Коли так склалося, синові моєму було всього 5 років. То був таки дуже непростий період в моєму житті. Він був годувальником нашій сім’ї, чоловік добре нас забезпечував, а потім всі турботи на рахунок заробляння грошей та всі домашні справи лягли на мої плечі. Допомогти не було кому. Я на довгі роки забулася, що я жінка.
Але зараз все по-іншому.
Роки ці минули швидко. Мені зараз вже 45 років. Смуток за чоловіком давно пройшов. Я виростила сина, виховала, допомогла здобути хорошу освіту. Нарешті не рахую кожну копійку. І подумала, що ще, насправді, я молода жінка. І можу спробувати почати жити заново, побудувати з кимось відносини, адже я заслуговую на своє жіноче щастя.
Одного разу я познайомилася з непоганим чоловіком. Стала з Сергієм зустрічатися. Все б нічого, але мій син категорично проти і всіляко заважає мені влаштувати особисте життя.
Справа в тому, що живемо ми в одній квартирі. Він уже дорослий, двадцять років, але поки він вчиться, вирішили, що варто вкладатися всі наші гроші, які заробляла я в освіту, а потім вже думати про окреме житло. І через нього я не можу привести в будинок людину.
Я навіть не могла запросити Сергія просто поговорити на кухні і попити чаю.
Мій син веде себе, як маленька дитина. Усім видом показує, що йому не подобається присутність в нашому домі Сергія. Ми з ним розлучилися через сина.
Потім я зустріла іншого Руслана. І з ним та ж історія. Тобто синові не якась людина не подобається – він просто не хоче, щоб я влаштувала добре своє особисте життя. Я вже намагалася сісти з ним поговорити щиро, як дорослі люди. Марно. Син постійно каже, що це і його квартира теж, і він не хоче, щоб сюди приходили якісь незнайомі чоловіки. Ідіть, каже, в кафе або погуляйте в парку. Або сидіть у нього вдома.
Руслан зараз ділить свою квартиру з колишньою дружиною і поки все не вирішиться, вона живе там з дитиною, а Руслан зараз живе у своїх друзів. Куди йому мене вести, до них додому? Син каже, що не потрібен мені такий чоловік, який нездатний житлом себе забезпечити.
Мені здається, що це все відмовки, а насправді він не хоче розуміти, що я жінка і хочу теж влаштувати своє життя. Так, я дуже кохала свого чоловіка, але пройшло 15 років. Я хочу жити далі і бути щасливою. Але роки минають. Можливо, це мій останній шанс знову побудувати відносини, а син у мене цей шанс забирає.
Скоро він виросте, піде від мене жити своїм життям, а я буду сидіти і зустрічати свою старість сама. Якщо син зараз про мене не думає, то я не вірю, що він дбатиме про мене потім, коли я буду старенька.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
