– А я вважаю,от якщо відверто говорить, тобі потрібно йти тобі до своєї матері, і там в неї жити, просити, щоб вона виділила вам з дітьми якийсь куток – сказала колежанка 27-річній Валентині. – Зараз не до гордості зовсім у твоїй ситуації. Подумай про дітей своїх краще в першучергу. Якщо у вас з чоловіком постійні непорозуміння і ви недобре живете разом вже довгий час, то роби якісь висновки сама, тут все зрозуміло цілком. Що це за сім’я така, що ви місяцями можете не розмовляти між собою, поводитися наче чужі люди.
В Валентини дійсно зараз руйнується шлюб, двоє маленьких дітей у неї на руках і досить непрості відносини зі своєю мамою.
Мама Валі свого часу була дуже проти заміжжя своєї доньки, їй не подобався майбутній зять, вона щез першого дня про цеговорила своїй доньці.
Проте, звичайно ж, її думка нічого змінити була не в силах, на неї простонавіть ніхто незважав. Валентина вийшла заміж, народила дитину, і до останнього року мамі ні на що ніколи не скаржилася, нічого не розповідалаїй особливо.
Жили як всі. Але коли вона чекала дитину вдруге, то чоловіка наче підмінили: жити став наче лише сам для себе, постійні походеньки якісь незрозуміло куди до пізньої ночі, а то й до ранку. Суперечки та не порозуміння. Дмитро відключає телефон, коли йому заманеться, може навіть не ночувати вдома.
Напевно, самим правильним рішенням в такій ситуації було б давно вже зібратися і піти від такого чоловіка, але Валентина просто йому все прощає, думає, що прийде час і чоловік зміниться в кращу сторону, дуже на це надіється. Двом тепер уже дітям потрібен батько, вона сама точно не спорається з такими життєвими проблемами у такий непростий час.
– А ти чому на все це мовчки дивишся? – якось на кухні сказала мамі Валентини, Світлані Анатоліївні, її рідна сестра. – Допоможи своїй доньці, чим можеш! Ось якби моя дочка опинилася в такій ситуації, я б уже давно це все припинила, я б зробила все, аби її життя і життя онуків налагодилося. Забрала б її з дітьми до себе і все на тому.
Світлані Анатоліївні зараз 50 років, і життя її налагодилася порівняно недавно. В юності доля у жінки була дуже непроста: дочка на руках, статус матері-одиночки, постійно немає грошей – через все це довелося продиратися одній, практично без будь-якої допомоги.
І тільки десять років тому і Світлані, нарешті, пощастило – зустрівся на життєвому шляху той самий чоловік, якого вона так довго чекала, щоббути щасливою дружиною і матір’ю. Надійний, небагатослівний, турботливий, розуміє Світлану з пів слова.
Зі своїм чоловіком на сьогоднішній день Світлана живе душа в душу. Вони виховують спільну дитину-другокласника, купили двокімнатну квартиру замість кімнати в комуналці, в якій Світлана тулилася з донькою багато років. Засмучує її лише тоді ситуація у Валентини.
Мати добре розуміє, що сімейне життя у доньки не склалося і налагодити уже нічого не виходить, вона б забрала її до себе з дітками малими. Але як вона може це зробити?
З двома дітьми до себе в двокімнатну квартиру, до того ж без будь-яких перспектив?
Квартиру цю, між іншим, на сімдесят відсотків купив чоловік Світлани, а Валентина – вже доросла та чужа людина.
Як Світлана приведе туди ще трьох людей у цю квартиру, а якщо чоловік не погодиться, адже їм їх ще й годувати прийдеться, це ж зрозуміло.
А з іншого боку, куди ж дочці ще піти у такий непростий період, якщо не до своєї рідної матері?
Тепер Світлана думає, але як допомогти рідній доньці не знає. Хіба вона може щось змінити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – 24tv.
