Декілька місяців тому я одружився з Марією. Ми обоє з нею лише закінчили навчання, тому грошей у нас не має на своє житло.
Після весілля ми стали орендувати квартиру. Було добре відчувати себе господарем у домі, хоч і не власному. На жаль, через місяць ми з Марією зрозуміли, що всі гроші, які ми заробляємо йдуть лише на оренду квартири, комунальні послуги і продукти. Марія тоді запропонувала мені, поки не піднімемося на ноги і не станемо заробляти краще, можемо тимчасово пожити у її батьків.
Квартира у моїх тестя з тещою досить простора, тож всі могли поміститися. Я не відмовлявся, подумав, що так зможемо відкласти якусь копійку на майбутнє, щоб потім легше було.
Коли ми перевезли всі свої речі з орендованої квартири, у нас почалася просто дуже велика економія. Усі мали вносити кошти у загальну сімейну скарбницю. Цими грошима розпоряджалася лише моя теща. Продукти закуповувалися на нас усіх одразу на тиждень до останньої крупинки, усе вона обирала на свій смак. Купувати щось собі заборонялося, це просто навіть не було заведено тепер у нас. Всі виписки про доходи й чеки перевірялися. Мама марії просила не дивитися телевізор ввечері, потрібно було раніше лягати спати і світло на кухні не вмикати.
Пральна машинка вмикалася лише в окремі спеціальні дні. Завантажувати її потрібно було до повної, щоб не витрачати зайвий раз воду даремно. Фен взагалі не вмикався в квартирі батьків моєї дружини – зайва трата електроенергії, хоча, коли ми жили окремо Марія щодня мила голову і користувалася ним стільки, скільки хотіла.
Найсумніше почалося після початку опалювального сезону. Теща самостійно вибирала температурний режим в нашій квартирі, тому в нашій кімнаті було дуже холодно. А коли підняли ціну на воду – мати зібрала сімейну нараду. Теща заявила, що відтепер митися будемо лише двічі на тиждень, бо родина велика, тому ми використовуємо багато води, а зараз прийдеться все це робити по черзі.
Я був дуже здивований таким відношенням до всього, адже теж хотів жити на свій лад. Хотів якось обговорити це все з дружиною, але вона й слухати не хотіла мене, вона навіть не збиралася перечити своїй мамі. Поведінка її мами здавалася Марії цілком зрозумілою та правильною.
Я прекрасно розумів, що жити в таких умовах не зможу, тому поставив питання вже серйозно: ми знову орендуватимемо для себе квартиру. Нехай це буде дорого, але ніхто мені не вказуватиме скільки води я маю витрачати й у моєму домі буде тепло.
Марія спершу відмовлялася, не раз і сама докоряла мене за те, що не хочу економити, але коли побачила, що я налаштований рішуче – переїхала зі мною. Я був щасливий та спокійний, але, на жаль, не довго.
Марія стала поводити себе так, як її мама й вказувати мені на чому нам треба економити. Знову продукти за списком, одяг по розпродажу та економія води й світла. Я зрозумів, що не хочу все життя прожити з такою дружиною, адже у мене перед очима вже був один приклад – її мама. Ми з Марією розлучилися.
Хоч після всіх цих квартирних питань я втратив дружину, але тепер я можу жити так, як сам вважаю за потрібне.
Фото ілюстративне.
