Якось вийшло так, що наш з чоловіком син Руслан чомусь, на жаль, покинув свою першу дружину.
Спочатку він зустрів іншу, а вже потім пішов з сім’ї.
Уже тоді у нього з моєю невісткою Галиною була дитина.
А коли невістка народила вже другу дитину, то Руслан зовсім залишив їх.
Коли про це дізналася моя невістка Галина, то відразу подала на розлучення.
Вона говорила, що їй не потрібен такий чоловік поряд, адже вона щиро вірила йому.
Так вони й розлучилися після цього, прикро говорити мені, як матері, але причиною цьому стала зрада мого сина.
Мій Руслан не провідував дітей, але справно та вчасно платив аліменти і залишив своїй дружині квартиру, в якій вони в шлюбі разом жили.
Я весь цей час, відколи мій син пішов, намагалася в життя невістки і онуків додати трохи більше тепла.
Я щиро вважала, що мій син вчинив недобре щодо них.
Мені було дуже шкода й невістки Ганни, адже я поставила себе на її місце і зрозуміла, як недобре вчинив з нею мій рідний син.
І онуків я своїх любила, бо діти ж тут в нічому не винні.
Тому часто їх провідувала і допомагала, чим могла.
Я жодного разу не йшла до дітей без гостинця або якогось смаколика, я щиро любила і невістку і онуків своїх.
Я більше горнулася до них, ніж до свого рідного сина, адже й сама на нього тримала образу за те, що він зруйнував таку хорошу сім’ю.
Онуки мої щиро відчували мою любов до них і тягнулися до мене, любили, коли я приходила в гості до них.
Потім, коли мої онуки пішли в школу, я допомагала їм виконувати домашні завдання.
Галина не встигала після роботи зі всім справитися і я розуміла, що їй важко.
Невістка викладала математику і проводила для додаткового заробітку приватні уроки, вона трохи грошей заробляла, коли займалася репетиторством.
Заробляла Галина непогано, але цього було замало для сім’ї з дітками малими.
Тому я часом давала своїм онукам якусь копійку на їхні потреби.
Галина весь цей час дуже добре ставилася до мене, як до колишньої свекрухи, адже я розумію, що я матір чоловіка, який їй пішов до іншої.
Галина ніколи не мала нічого проти, що я так часто їх провідую, жодного разу не дорікнула мені за зраду мого сина, розуміла, що я б ніколи такого не хотіла для їх сім’ї і бачила, як мене ця ситуація засмутила.
Одного разу я трохи затрималася у дітей, було вже пізно і я зрозуміла, що додому їхати в такий пізній час вже не варто, адже йшов рясний дощ.
Вулицями протікали ріки води, а я була в туфлях.
Звісно, що в таку негоду мені не хотілося виходити на вулицю.
Я попросила дозволу у невістки чи можна ночувати в них.
Галина відразу погодилася.
Невістка постелила мені на розкладачці в дитячій кімнаті, де спали мої онуки.
– Ні, доню! Я буду спати в кухні на дивані, – заперечила я невістці, знаючи, що Галина любить спати поряд з дітьми в дитячій кімнаті.
Та й я вже в роках, мені важко на дивані спати, незручно дуже, немолода.
– Спіть ви тут. А я з чоловіком буду на кухні, – спокійно сказала Галина.
Я дуже здивувалася, бо нічого не знала про нього – того чоловіка – і що він за людина.
Проте її відповідь мені не сподобалася.
Я не розуміла, як в квартирі мого сина може жити ще й чужа людина?
Галина повинна присвячувати себе дітям і більш нікому!
Треба обов’язково про це поговорити з нею – подумала тоді я.
Вранці мовчки я встала і пішла додому.
А ввечері все-таки їй зателефонувала, хоча наважитися мені було непросто на це:
– Ти, Галино, не правильно робиш. Ти повинна передовсім думати про дітей, а не про себе! – сказала я спокійно, але незадоволено, своїй колишній невістці.
– Скажіть, а ваш син думав про дітей, коли пішов до іншої? – несподівано відповіла мені Галина.
Мені нічого було більше сказати їй у відповідь своїй невістці.
Розмова на цих словах закінчилася.
Мені було прикро на душі – я не хотіла більше бачити своєї колишньої невістки.
Але було жаль і внуків, які тут зовсім ні в чому не винні.
Я не знаю, що далі робити.
Як після цього спілкуватися з нею.
Квартира мого сина, я себе всю присвячувала онукам, а Галина туди водить чоловіка.
Чи можливо даремно я так, адже вона жінка молода і теж має право на щастя?
Мені просто важко змиритися з цим, сама не знаю чому.
Як ту краще бути?
Фото ілюстративне.
