Я мама двох доньок. Молодша моя донька – старанна учениця, відмінниця, старшокласниця, а старша – моя найбільша проблема, на жаль.

Я дочок своїх люблю однаково, але вони абсолютно різні, повна протилежність одна одній, старша моя донька Тетяна пішла явно вся в свого батька. З чоловіком дітей я і розлучилася через те, що він знайшов собі іншу, він до цих пір не визначився з вибором супутниці життя, все в пошуках, незважаючи на те що йому вже давно за 50 років.

Ось, видно з усього цього, що моя старша дочка і схожа в цьому на свого батька.

Ще зовсім молодою вона мені повідомила, що чекає дитину, бо вона тоді з хлопцем якраз зустрічалася. Приходили потім батьки цього хлопця, говорили, що у мене дочка нехороша, їх син не батько, тому нехай дочка не бігає за їх синочком, нічого не просить у нього, адже нічого не отримає, потрібно було раніше думати. А потім взагалі десь той хлопець поїхав далеко з нашого міста.

Тетяна трохи заспокоїлася, повернулася додому, стала готуватися до ролі матусі. У нас двокімнатна квартира, молодша донька спеціально переїхала до мене в кімнату, щоб у старшої її сестрички з дитиною було вільне приміщення. Адже менша донька добріша характером.

Я старшій доньці Тетяні ніколи, жодним словом, не докоряла за дитя, адже воно ні в чому не винне і я добре розумію це. Дочка народила хлопчика, гарненького такого, спокійного.

Після народження онучка, у мене на душі тепліше стало – я бачила, що дочка непогано справляється зі своїми обов’язками матері, в кімнаті чисто, все по режиму, дитятко нагодоване, покупане та вчасно вигуляне. Але, можливо, саме спокій онука послужив тому, що у дочки з’явилося багато вільного часу, і вона стала багато часу проводити в інтернеті.

Поки я була на роботі, дочка у своєї молодшої сестри просила трішечки посидіти з дитиною, а сама бігала на побачення.

До двох років онука вона вже почала спокійно собі йти з дому – залишить на нас свого синочка і тікає, ходить кудись постійно з друзями відпочивати. Пояснює це тим, що їй потрібно життя своє влаштовувати особисте – у хлопця своя квартира. Потім вона могла взагалі повернутися аж вранці, а потім взагалі заявила, що хоче на три дні поїхати на відпочинок, адже втомилася дуже.

Я кажу: «Бери з собою сина, нехай новий тато познайомитися з дитиною!».

Але Тетяна категорично відмовилася, а після цього відпочинку взагалі приїхала через п’ять днів. Я дзвонила їй, вмовляла, говорила, що дитину немає з ким залишити, але вона знала, що сестра на дистанційному навчанні в дома, тому спокійно собі відпочивала і не брала до уваги мої слова.

Коли вона з’явилася, то стала збирати речі – свої, але не дитини. Тетяна сказала нам, що хоче пожити зі своїм хлопцем, а з дитиною він її не чекає. Як ми будемо тут крутитися з малюком – її не цікавить, вона втомилася від такого життя.

Найгірше, що хлопець сказав їй саме такі слова: «Навіщо ти мені з причепом, це зайві обов’язки і відповідальність!». Так, так, саме так! Поки вона збиралася, я не переставала її вмовляти не залишати дитятко, а їй все одно – вона байдужа збиралася. Я навіть вийшла за Тетяною на вулицю – її якась машина чекала, де на пасажирському сидінні сидів цей чоловік.

Я стала говорити йому, щоб він зрозумів, що дочка не вільна, у неї дитина. А він виглянув у вікно і каже мені: «Я вашій дитині не батько, мені байдуже. Дочка у вас доросла, нехай робить як хоче, нехай сама приймає рішення, а я годувати чужу дитину не хочу». Уявляєте?

Уже місяць як Тетяна там у нього живе. До нас в гості поки приїхала моя рідна тітка здалеку, вона пенсіонерка, допомагає зараз з малюком нам сидіти, але в кінці жовтня їй треба їхати до доньки за кордон, вона зараз в Польщі і кличе маму до себе на допомогу з дітьми.

Сподіваємося, що до цього часу вийде нам в садок дитину прилаштувати. Донька не з’являється, намагалася мені раз зателефонувати, запитати – як там її син, на тому й все.

Я одного не розумію – що чекає цю парочку в подальшому? Той чоловік несерйозна людина зовсім і донька моя така, а якщо знову з’явиться дитина? І тоді знову все спочатку – малюка на мене і в пошуки. Як мені бути з дочкою, адже все одно я її люблю, бо це моя дитина, і прийму будь-яку!

Як її просити, щоб вона змінилася? Як я можу змінити її життя на краще?

Фото ілюстративне.