Катерина розлучена, вона сама виховує зараз свого сина, Михайлику зараз 5 років, мама працює, хоча отримує небагато. Живе вона десь так само, як тисячі інших самотніх мам: ледве на життя вистачає, хоча й економить на всьому.
Колишній чоловік аліменти то заплатить, то ні. Робота у Катерини не сама грошова, зате там завжди йдуть назустріч: можна спізнитися трохи, якщо так виходить, раніше піти, коли є потреба, взяти лікарняний, відпроситися на дитячий ранок. Та й до дому близько з роботи йти, це теж її тримає, адже для мами з малим дитятком це немаловажливо у наші дні. Ідеальна робота, словом, для жінки з малою дитиною, тому з невеликою зарплатою доводиться миритися, адже свої плюси теж є.
В принципі, іноді з сином Катерині може допомогти її мама, коли має таку можливість, але жінка не хоче зловживати допомогою вже своєї немолодої мами: потім ця допомога при першій же суперечці щоразу пригадується, при чому не в кращому вигляді, звісно. Тому молода жінка щосили намагається обходитися своїми силами, як можна, аби ніхто її не докоряв і нікому нічого винна не була.
Ось уже чотири місяці Катерина зустрічається з Олегом. Відносини вже досить склалися у них. Причому, з боку Олега начебто все досить серйозно. Він постійно говорить про майбутнє та спільні плани, Катерина сміється, проте намагається серйозно не прив’язуватися до людини, адже ще не впевнена в ньому, а після першого розлучення довіряти комусь вже важко, адже минуле так непросто забути. Та взагалі поки ні про що не думає – як буде, так буде. Ні з сином, ні тим більше з мамою своєю Олега вона поки не знайомила, хоча мама щось собі підозрює, що у Катерини хтось з’явився: дочка стала приводити онука на вихідні.
Олег, звісно, не олігарх, але в порівнянні з Катериною живе просто-таки шикарно: зарплата у нього разів у чотири чи п’ять більша.
І начебто так-то він, якщо глянути на перший погляд, не жадібний чоловік: без всяких розмов відмовляє у будь-якій спробі своєї супутниці розплатитися за себе в кафе, на день народження подарував золоті прикраси, дуже дорогі за мірками самої жінки, до столу завжди приносить щось смачне, полуницю, цукерки, в цьому плані він не шкодує нічого особливо. Для нього це все копійки, але для Катерини полуниця взимку – це ого-го яка розкіш.
При всьому при цьому Олегові якось і в голову не приходить, судячи з усього, допомогти Катерині матеріально, щоб їй хоч трохи легше з дитиною жилося. Просто взяти і подарувати їй хоча б невелику суму грошей, в яких вона потребує практично завжди. Замість тої полуниці, наприклад, вона б купила б шматок м’яса, сиру та молоко.
А у них, чомусь, виходить за прислів’ям так, що дружба дружбою, а їжа у них – нарізно.
До смішного навіть доходить: нещодавно, наприклад, у жінки довго недужала дитина, потім вона сама, багато витратила на все це, плюс заробила менше, в загальному, бо довелося сидіти вдома чимало часу, за десять днів до зарплати залишилася на суцільних копійках.
– Олеже, слухай, у мене тут така справа недобра вийшла, – зніяковіло спочатку Катерина. – Грошей немає зовсім. У гаманці гривень трохи більше 100 з копійками залишилося. Можливо позичиш до зарплати трохи?
– Позичу! – відразу ж погодився Олег. – А скільки тобі треба зараз, скільки не вистачає?
– Олеже, ну скільки можеш, скільки вже позичиш, я віддам з зарплати відразу, – сумно мовила жінка. – Будь-яку суму, яку не шкода. Мене зараз і 700 гривень дуже виручать!
Що ви думаєте – Олег дістав гаманець, порився там в купюрах і видав рівно 700 гривень. Скільки просила Катя у нього. На тиждень і навіть більше – жінці з дитиною. При тому, що не просто там якийсь тітці з вулиці – а жінці, з якою говорить, що хоче одружитися і має до неї щирі почуття.
І з одного боку – ніби як і не повинен він нічого їй. Він їй не чоловік, дитині не батько, утримувати її не підписувався, не брав таку відповідальність на себе.
А з іншого боку виходить якось зовсім недобре. Нормально це хіба, коли чоловік їсть салат з авокадо з дорогими креветками, а його кохана жінка зі своєю дитиною – дешеві макарони з олією буде їсти весь тиждень?
Перед святами Катерина принесла “борг” з вдячністю – мовляв, спасибі, виручив. Він сухо кивнув головою, взяв, вклав в гаманець.
Не відмовився, в загальному. А міг хоча б про людське око просто гроші дати в такій складній ситуації, бо знав, що на хліб немає – мовляв, нічого віддавати не потрібно, перестань, забери назад, купи собі шоколадку, або дитині щось.
Катерина, зрозуміло, сама не з тих жінок, зовсім не претендує на його гроші, їй не потрібні діаманти та автомобілі, але бувають ситуації, коли вона була б вдячна за покупку найпростіших продуктів в будинок. Без жодних надмірностей – молоко, масло, цукор, яйця, а про м’ясо годі й казати, останнім часом вона сама його купує рідко.
Той же дорогий ювелірний комплект б не купував краще – Катерині він особливо не потрібний, носити такі речі нікуди, а продати його не може, коли гроші потрібні, бо якось негарно зовсім вийде. Картоплі б приніс краще, хоча б. Але Олег чомусь цього ніби не бачить і не розуміє.
А може, і справді не бачить? І треба просити – Олеже, мовляв, я зовсім грошей не маю, мені з дитиною їсти нічого зараз, а в тебе можливість є непогана, грошей дай хоч трохи, дуже зараз потрібно.
Але Катерина вважає, що це теж якось негарно, чи що. Просто так якось негарно жінці просити у чоловіка грошей, коли вона з ним ще навіть не одружена, таке виховання в неї.
Але хіба може бути мова тоді про шлюб з таким чоловіком, коли він елементарного не розуміє і не бачить проблем людини, до якої має щирі почуття? Та чи зміниться щось, коли вони одружаться?
Фото ілюстративне.