Іван якось приїхав в інше місто, провідати свого сина. Він ще ні разу не відвідував Андрія, не бачив його нову квартиру.
Зазвичай завжди сам Андрій їздив в гості до свого тата. Та на цей раз запросив приїхати Івана побачити його нове житло, квартиру, яку він придбав, і познайомитися зі своєю майбутньою невісткою. Андрій сам зустрів свого тата, адже той зовсім не знає міста. Поруч з Андрієм стояла якась незнайома жінка десь років сорока. Іван змовчав, коли син знайомив його з Наталею. А собі подумав, невже син буде одружуватися з настільки старшою від нього жінкою. Невже це в нього така доля?
Потім вони всі разом приїхали у квартиру. Батькові все дуже сподобалося, які гарні кімнати, велика кухня. Наталя готувала смачну вечерю. Знає, що де стоїть, і взагалі, почувається як у себе вдома. Одним словом господарювала дуже вправно. Сам Іван не виявляв свого невдоволення вибором сина жодного разу. Лише все слухав та мовчав. За столом розмова не клеїлась зовсім. На запитання Андрія, чому батько не говорить, а лише мовчить? Відповів, що стомився з дороги й хоче відпочити, тому йому не до розмов.
Усі повечеряли, Наталя прибрала зі столу і сказала, що йде додому. Коли вона закрила за собою двері, Іван став все виказувати синові, що весь цей час тримав на думці. Батько пояснював, що зовсім не розуміє, навіщо одружуватися на жінці, набагато старшій за себе. Адже життя довге. батько переконаний, що мине декілька років і Андрій пошкодує, що зробив такий вибір, що дуже поспішив.
Андрій спочатку мовчки слухав, не перебивав батька, а потім став сміятися. А потім спокійно сказав:
– Тату, Наталя – це мама моєї нареченої. Олеся занедужала і сьогодні не могла прийти, вона попросила маму, щоб вона прийшла і допомогла нам, приготувала смачну вечерю. Скоро Олесі стане краще і я вас познайомлю. Мені пощастило, вона дуже добра людина, а її батьки – такі чудові люди, тату. Готуйся до весілля.
Фото ілюстративне.
