На сьогоднішній день мені 30 років і я мама двох маленьких діток – дівчинки та хлопчика.
У декреті знаходжуся я вже 5 років і весь цей час єдиним годувальником у нашій сім’ї є чоловік.
Живемо ми в маленькому містечку, з маленькими зарплатами, де проблематично знайти підробіток або більш високооплачуване робоче місце.
Хоча й мій чоловік Дмитро приносить всю зарплату додому, для родини цих грошей завжди виявляється мало.
Нам доводиться добре економити, щоб ні в кого нічого не позичати, і щоб на все вистачало.
Щиро кажучи, я багато років не купувала собі якісь красиві речі, не кажучи вже про похід у ресторан або поїздці у відпустку.
Для мене купити косметику по акції – це вже дуже велика радість, адже кожна жінка любить такі дрібнички та хоче гарно виглядати, а у мене, особливо, грошей немає на це.
Дмитро працює з одним вихідним в тиждень і постійно ходить втомлений, щоб допомогти мені вдома у нього вже сил немає, і я його добре розумію, хоча мені теж зараз самій непросто.
З дітьми чоловік не допомагає взагалі і це зрозуміло.
Все, що в нас виходить заощадити і відкласти, рано чи пізно витрачається на іграшки для дітей, аптеки, або нові речі для них чи щось дуже необхідне, адже зайвого ми не купуємо.
Я намагалася якийсь час працювати на дому, щоб теж заробити якусь копійку – закінчила курси з макіяжу і зачісок, але діти завжди заважали приймати клієнтів, і мені довелося це кинути і цю справу, адже працювати в таких умовах було неможливо.
Найприкріше в цій ситуації саме те, що моя мама дуже добре знає про те, яке у нас важке матеріальне становище і повністю це ігнорує.
Все, що внуки від неї бачать – це подарунки-дрібнички і солодощі до чаю.
Моя мама тільки кілька разів допомагала нам – оплатила недорогу коляску, коли у нас з’явилася друга дитина, і допомогла зробити простенький ремонт в нашій квартирі.
Єдина реакція мами на всі мої скарги. коли я звертаюся до неї була:
«Ти знала на що йшла. Мені, свого часу, теж було важко тягнути трьох дітей, але я впоралася, і ти впораєшся».
Мама моя, як не дивно для мене, вважає мене справжньою ледаркою.
Вона постійно мені каже, що я весь час відпочиваю, що при бажанні я могла б віддати дітей в садок, хоча молодшій моїй дитині всього півтора року і вона хвороблива.
Мама часто докоряє мені у виборі чоловіка – мовляв, у нього навіть вищої освіти немає, і я знала, що він безперспективний роботяга, який багато не заробить.
Крім цього, після першої дитини, моя мама часто просила у мене добре подумати, чи потрібна нам друга дитина. І вмовляла мене повернутися до роботи.
Я, щиро кажучи, розумію, що частка правди в її словах є – у нас дійсно завжди було не дуже хороше фінансове становище, але ж люди і в гірших ситуаціях ростять діток.
Моя мама витрачає всі свої гроші на відпустки, покупки, відпочинок, а іноді навіть на дорогі косметичні процедури, які я сама не можу дозволити собі.
З іншими онуками ситуація така ж – вони від неї отримують тільки якісь іграшки і квитки на розваги, але мої брати більш забезпечені і їх сім’ї в допомозі мами потреби не мають.
Я не розумію, як можна не допомагати своїй рідній дочці, яка знаходиться у важкій життєвій ситуації, і як можна в її віці так бездумно спускати великі суми на дрібниці?
Невже моя мама не розуміє, що коли у неї почнуться проблеми з самопочуттям в старості, брати і їхні дружини навряд чи стануть сидіти з нею і допомагати мамі доведеться саме мені?
Я іноді думаю, можливо мені перестати з нею спілкуватися і не доглядати за нею на старості років, коли вона так ставиться до моєї сім’ї?
Фото ілюстративне.