fbpx

Декілька років тому, після 15-ти років шлюбу, чоловік залишив мене, він поїхав за кордон. Сергій телефонував дітям дуже часто, а зі мною чомусь знатися не хотів зовсім. Так минуло багато часу і він повернувся. І якось одного разу ми з ним зустрічаємося у друзів, я повірити не могла, що то він

З Сергієм я познайомилася ще в інституті, почали зустрічатись і зрозуміли, що один без одного вже не зможемо тепер ні хвилини. Як тільки ми отримали дипломи, то відразу подали заяву до РАЦС. Вже через рік у нас з’явилася донечка, а ще через три – маленький синочок. Сім’я в нас була звичайна, стосунки здебільшого теплі, щирі та дружні. Всі ставилися з розумінням до кожного.

Так минуло 15 років нашого спільного щасливого сімейного життя. Але якось Сергій прийшов і сказав, що нам потрібно серйозно поговорити. Мене це звичайно насторожило, але те, що я почула, зовсім мене засмутило. Сергій заявив мені, що він від усього втомився, йому все набридло і мене він більше не кохає. Потім зібрав речі і пішов. Ці події я пам’ятаю, як в тумані.

Я просто мовчала, в мене не було слів, все було наче сон. Після стількох років спільного життя, ось так просто взяти й нас покинути без допомоги і підтримки чоловічої. Я просто не знала, що мені робити і як далі жити. Діти також не могли зрозуміти, чому тато зібрався і пішов. Я дізналася, що він поїхав за кордон. Дітям він телефонував, майже щотижня, а зі мною не спілкувався.

Так минув рік. Я спробувала побудувати нові відносини, але все не те, складно зустріти рідну душу, коли тобі під сорок. Викреслювати його з пам’яті і свого життя, я не могла. І ось через чотири роки повертається мій Сергій з-за кордону і ми випадково зустрічаємося у друзів. Слово за слово, розговорилися і я помітила, що він всіляко намагається налагодити стосунки.

Я ніколи не думала, що зможу його пробачити і, що ми будемо знову разом колись. Таке мені навіть у сні не снилося. Але спочатку він став приходити, ніби як до дітей, а потім якось само собою все вийшло. Спочатку знову почали зустрічатись, як в студентські роки, потім знову наша сім’я була у повному складі. Адже він завжди був для мене самим рідним і коханим, але йому знадобився час для переосмислення. Не бійтеся повертатися, може це просто перевірка почуттів і все це тільки на краще. Адже життя таке коротке, і можливо більше у вас не буде такої миті для щастя.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – depositphotos.

You cannot copy content of this page