Офіційних документів щодо цього питання наша Церква ще не приймала та звернень щодо цього до нас поки не було.
Як цілком приватне міркування священика, в свою чергу, можу сказати таке. Існує ціла низка питань, які завжди будуть предметом суперечок у суспільстві. Відповіді на ці питання лежать не в юридичній, а в моральній і релігійній, площині, у самому світогляді людей.
Наприклад, це питання допустимості чи недопустимості одноcтатевuх шлюбів, прав людей на абоpти чи навіть – можливість продавати чи купувати в недільні дні.
Безумовно, для нас, віруючих людей, тут все максимально ясно: для себе ми вважаємо беззаконням як гомоcеκсуалізм, так і дітовбuвство, й навіть, працю в святкові дні. Однак, жодних сумнівів немає, що наших правил можуть дотримуватися лише ті люди, які живуть в парадигмі християнських цінностей. Для всіх інших людей світ виглядає зовсім іншим. Введення законів, які б насuльно вказували б людям що їм робити не захищає, а навпаки – порушує фундаментальні принципи християнства.
Кожна добра справа повинна бути особистим вибором людини. Ми покликані до свободи. Якщо людина зробила добру справу з примусу – це вже не добра справа. Звичайно, це не стосується yбuвств і протиприродних діянь, типу cодомії. Все ж, це може стосуватися таких питань, як торгівля в святкові та недільні дні.
Якщо суспільство є зрілим, цілковито християнським, і готовим прийняти заборону на торгівлю – це прекрасно. Але якщо в наслідок такого закону хоча б одна людина залишиться на весь день голодною – гріш ціна такому закону. А з іншого боку, християнство, це не система табу й заборон. Це спосіб життя з Христом.
Що говорить заповідь? Вона каже свято зустрічати день (Вих.20:8). Це означає, не закрити всі магазини, не влаштовувати собі пікніки та вечірки. Вона каже йти до храму, вона каже молитися та творити добрі справи. Дотримання букви повинно привести до припинення роботи всіх інших закладів та служб: лікарень, пунктів швидкої допомоги, патрульної поліції чи пожежних. А ще, громадського транспорту та харчової промисловості в цілому. Уявляєте, до чого може привести фанатизм?
Але, мені здається, що справа тут зовсім не у фанатизмі християн. Це, очевидно, чиясь дуже зла провокація, яка має на меті ще більше поглибити прірву між віруючими та невіруючими, тобто, озлобити людей проти християн.
І хоча, більшість людей у цивілізованому світі закупаються раз на місяць чи кілька тижнів, кожна нова незручність буде все більше викликати ненависть до Церкви. У світі повному проблем і невирішених питань якості життя людей, розпочинати роботу з цілком другорядних, неважливих питань – явне зло.
Ті люди, які ніколи не відвідували храми в недільні та святкові дні навіть отримавши законний вихідний туди ходити не будуть. Працювати в неділю після молитви не гріх. Праця ніколи не була гріхом. Гріхом завжди було лінивство. Подумаймо про це.
