Багато чоловіків звинувачують своїх дружин у тому, що вони стали нудними і нецікавими. Але, чоловіки, ваші дружини не “нудні” і не “примхливі”. Здебільшого вони – просто виснажені.
І ось чому. Джерело
Дуже легко критикувати нудну, невpотичну і примхливу жінку. Складно здогадатися, що у неї є причина бути такою.
І що інші можуть зробити так, щоб вона не була такою.
Дуже цікаво відзначити, що в порядку денному чоловіків присутні десятки справ: робоча зустріч, пару вільних хвилин, щоб сходити в тyалет, ігри, щоденна пробіжка, перегляд електронних листів, на які потрібно обов’язково відповісти, посиденьки з друзями.
Насправді існує свого роду бар’єр, який заважає міняти ці плани.
І знаєте, що? Так і є. Це майже питання виживання.
Повага до цих рутинних речей, таких банальних, але таких важливих, – це мінімум, який повинен бути у кожної людини.
Але дивно, що розпорядок дня жінки завжди здається відносним.
Якщо є час, можна зустрітися з подругами (але ми вже знаємо, що його не буде), зайнятися спортом, почитати що-небудь або подивитися фільми і т.д.
Все залежить від обставин, які майже постійно виходять з-під людського контролю.
І жінкам весь час доводиться стикатися з безліччю проблем. І їм доводиться знаходити їх вирішення навіть в умовах майже повної відсутності вільного часу.
І ось як жінки виснажуються. Тому що наші особисті справи завжди йдуть до кінця черги: ми дбаємо про дім, відносини, дітей, кар’єру, і раптом ми розуміємо, що забули подбати про себе.
Це старий жарт: перед тим, як вийти з дому, жінка наводить порядок, поливає рослини, годує дітей, дзвонить батькам, знімає одяг з мотузки для білизни і складає все по шафах, розморожує курку, а коли, нарешті, починає одягатися, чоловік кричить : «Ти все ще не готова?!».
На щастя, в світі безліч чоловіків, які намагаються полегшувати життя своїх улюблених жінок.
Дуже легко обізвати жінку нудною, невротичною і примхливою.
Але зрозуміти чому вона здається такою – важче.
Жінки, по суті, просто втомилися.
Їм набридло піклуватися про все на світі, набридло бути «в очікуванні дива» і завжди в кінці черги. Особливо в кінці свого власного життя.
А вам знайомі ці почуття?
