У мого чоловіка є рідна сестра, яка спочатку жила в селі біля їхньої матері. І так виглядало, що вона бере на себе зобов’язання доглядати батьків.
Ми як тільки одружилися, відразу стали жити окремо, в місті. Спочатку знімали квартиру, а потім вже і свою придбали.
До батьків чоловіка ми їздили не часто, поки там сестра хазяйнувала. Але років 10 тому Зоя з чоловіком і дітьми виїхала в Канаду, у її чоловіка там дядько був, і він їх до себе покликав.
Зовиця обіцяла мамі, що це ненадовго, і що вони як тільки зароблять собі грошей на квартиру, так відразу і повернуться.
Та час минав, а вони за 10 років так жодного разу у матері і не були. Робота, відстань чимала далися взнаки, то ж свекруха бачить свою доньку і внуків лише по відеозв’язку.
Поки свекор був, то свекруха ще трималася. А пів року тому його не стало, і мама теж приупала і в силах, і в здоров’ї.
Їй допомога потрібна, підтримка. І мій чоловік це розуміє, тому їздить до неї щосуботи. Ми і город їй допомогли посадити, і траву косимо, і з господарством допомагаємо.
Але зараз піднялися і фінансові питання – в будинку свекрухи дах протікає, треба полагодити, а це чималі гроші.
І чоловік каже, що мамі вже важко по воду до криниці ходити, треба воду в дім провести.
Я не проти, але все це гроші коштує. У нас фінанси є, і ми можемо це зробити. Але є одне але.
Чоловікові я пояснила, що ми зробимо для мами все, як годиться, але за однієї умови – нехай вона зараз свій будинок як дарчу оформляє на мого чоловіка.
– Нам гарантій треба, – кажу. – Ми зараз купу грошей в будинок вкладемо, а приїде твоя сестричка і мама все їй віддасть.
Чоловік задумався, але відмовляється говорити мамі прямо, щоб та про спадщину уже думала. Він боїться, що літню маму дуже образять ці слова.
Я все розумію, і теж не хочу нікого образити. Але хочу нас захистити.
Зоя з чоловіком в Канаді не мають свого житла. Можливо, вони там і залишаться. Але, цілком можливо, що і повернуться додому на все готове, зроблене за наші гроші.
Тому моя думка така: або ми доводимо будинок свекрухи до ладу, а вона за це дарчу оформляє на чоловіка, або ми не робимо нічого.
Ну хіба я не добре кажу?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
