Моє сімейне життя не можна назвати простим, але я можу сказати, що була щасливою. У нас все було традиційно – познайомилися, почали зустрічатися, одружилися. Спочатку жили дуже бідно, але ми обоє багато працювали, тому з часом у нас з’явився достаток.
Коли ми трохи стали на ноги, ми вирішили народжувати дітей. Народжували разом, чоловік завжди був поряд, це було дуже зворушливо. Чоловік був неймовірно турботливий і терплячий. Щоб мені було легше, він на місяць взяв відпустку і ні на хвилину не відходив від нас. Ми разом вчилися піклуватися про дитину.
Я зрозуміла, що поряд зі мною надійний чоловік, тому наважилася на другу дитину. Після народження другого малюка, чоловік все повторив. І знову мені була дуже приємна така його турбота. Діти підростали, а наші з чоловіком стосунки ставали все міцнішими. Я була вдячна долі за такого чоловіка поруч з собою. Для жінки це велике щастя – турботливий чоловік. Всі подруги відверто мені заздрили.
Я була засліплена любов’ю і турботою. Але одного разу все перевернулося. Чоловік був на роботі, я готувала сніданок дітям. І тут мені на телефон прийшло фото, яке засвідчувало факт зради чоловіка. На фото мій чоловік був з красивою молодою дівчиною. А далі доброзичливець мені розповів, що у мого чоловіка вже давно є коханка.
Першою моєю реакцією була паніка – я сильно розплакалася, не могла повірити, що це правда. Розмірене і спокійне життя нашої дружної сім’ї в одну мить опинилася над прірвою. Я вирішила не розповідати чоловікові про це. Хотіла спочатку подивитися на його поведінку після такого вчинку. Але особливих змін я не побачила. Чоловік і далі був люблячим і турботливим, і жодного разу нічим і ніяк себе не видав.
Виходячи з цього, я зробила висновок, що він не шкодує про скоєне вчинок і, швидше за все цей зв’язок не одноразовий. Мені було дуже гірко усвідомлювати таке, але набравшись сил, я поставила його до відома. Він відреагував так, як я і очікувала. В очах була розгубленість і безпорадність. Зрозумівши, що все може зруйнуватися в цю ж секунду, він став на коліна і почав просити пробачення. Запевняв в тому, що ця зрада його перша і остання, що все вийшло випадково. Чоловік щиро просив не розлучатися, а мені хотілося йому вірити.
Душу роздирали на частини. Я хотіла про все забути і мирно жити далі. Жити, як ніби нічого не було. Але у мене нічого не виходило. Перед очима постійно стоять вони удвох. Він її обіймає і цілує. Це просто зводило мене з розуму. Я не могла жити, як жила раніше.
Правда, я дуже старалася пробачити, але мабуть занадто сильно він мене поранив. Образа виявилася сильнішою за мене. Я подала на розлучення і повідомила про це чоловікові. Він був засмучений, але як мені здалося, був готовий до такого мого рішення. Впіймавши його погляд, повний любові і жалю, мені стало не по собі. З’явилося відчуття, що я зробила помилку. Що поспішила із заявою на розірвання шлюбу. Але справу зроблено, а час ще є. До слухання справи про розлучення ще місяць. Душу роздирають сумніви. Поки налаштована на доведення рішення до кінця, але мучать докори сумління, що поспішаю і сама руйную сім’ю. Як тільки хочу відступити, мучать сумніви щодо подальшої вірності чоловіка.
Весь цей час чоловік просить пробачення. Згадує наші найкращі часи. Тепер я сама не можу зрозуміти, чого ж я хочу. Я люблю його, але ця зрада для мене багато значить. Чи варто переступити через свої моральні принципи і зберегти сім’ю? Але я розумію, що після скоєного я не зможу більше йому довіряти. Подруги кажуть, що тисячі сімей так живуть – знаючи про взаємні зради, все одно намагаються зберегти сім’ю. Що ж мені робити?
Фото ілюстративне.
