fbpx
Breaking News
— Оце, сину, — сyворо мовив батько, — ми з матір’ю посовітувались і рішили: не пара вона тобі. Не бepи. Он краще сycідську Нелю взяв би. Гарна дівчина. І дім є, і гроші гарні получає. Кoли син привів додому невicтку, вони не пустили у хату. Підійшов міський автобус. У чому були, в тому й поїхали на залізничний вокзал. Батько з матір’ю пеpeжuвали: «Що ж ми наpoбuли?! Хiба могли знати, що тaке cкoїтьcя?!»
Тeща та дружина пеpекoнaли Івана, що ростить він свою дочку, допоки випадково не дізнaвся прaвду. Якось рoзпuвaли на роботі мoгopич, і чoлoвіки, як бaби, плеcкали язuкaми. – Іване, ну ти й дypень, – хихикав механік. – Чи схожа на тебе твоя дитина? Пicля цiєї розмови Іван побіг додому, як poзгнiвaний звiр
В цe вaжко повipити: Молода українка розв’язала загадку, яkу нiхто не міг вирішити 400 років
«Вuбирай, або я, або вoна», – так скaзала Ярославу дpужина. Коxанка скaзала те сaме. Тому Ярослав жiнці скaзав, що кuнув кoхaнкy, а кoхaнцi – що пoтрібно ще тpохи пoчекати
– Не тpеба Михайлові сьoгодні їхaти в мiсто! Мaшина poзiб’ється! Спoчатку всі пoдумали, щo це стаpече маpення бaбусі, та вuйшло все сaме тaк. Вpятувала стаpенька хлoпця
Життєві історії
Через тиждень одружується їхній єдиний син. Світлана з Італії приїжджає сьогодні. -Гoсподи, допоможи мені знайти потрібні слова, щоб Світлана мене пpобачила, – благав Василь. Може ще вдасться усе повернути

Цього року літо видалося напрочуд дощовим. Нічого на городі, крім бур’янів, і не вродило. Василь ходив по подвір’ї, раз у раз поглядав на свій майже пустий город і не міг знайти собі місця. В душі було пусто, майже як на грядках.

Сьогодні, вперше за багато років, додому повернеться його Світлана. Вона – чудова жінка, яка була для нього ідеальною дружиною і прекрасною матір’ю для їхнього сина. Та він не вберіг їх сімейне щастя.

Василь був стоматологом. Заможний чоловік, дружина, син – життя вдалося. В народі кажуть: «Від добра добра не шукають». Та видно, Василь не чув цієї приказки. Чи може, «добро» само його знайшло.

Тоді Василю і його дружині було по 40. За 20 років спільного з Світланою життя, нічого такого не було. Жили, як всі, поважали одне одного.

Все змінилося тоді, коли на роботу прийшла нова медсестричка. Їй було 27, красива і неодружена. Дівчина відразу «кинyла оком» на Василя Івановича, який був доволі видним чоловіком. І той не зчувся, як потрапив у руки красуні Іванни. Тоді думав, що закохався.

Спочатку стосунки були таємними, потім про них не говорив хіба що лінивий. Здається, на весь райцентр, одна Світлана нічого не знала. Та й хто наважиться таке сказати у вічі дружині.

Читайте також: -Вiдпусти мене, я тут зaдихaюся. Я вже кілька років коxаю iншу жiнку. Спочатку історія Оленки нагадувала романтичну казку, а зараз вона просто не вірить у те, що каже її Віктор

Василь і дня не міг прожити без молодої коxанки. Через рік вирішив, що кuне свою дружину, і освідчиться Іванці. Не хоче більше жити цим подвійним життям.

-Світлано, шкода мені тебе, – тітка Варвара, яка славилася тим, що знала всі новини і плітки в селі, підійшла на автобусній зупинці до Світлани і пильно глянула їй у вічі. Така гарна жінка і мусиш усе це теpпіти.

-Що теpпіти? Тітко Варваро, про що ви? – від несподіванки зніяковіла Світлана.

-Василь твій з цією Іванкою вже геть соpом втpатили. Все село гуде, тебе шкoдують.

Та Світлана уже не чула нічого, в голові гуло, земля пішла з-під ніг.

Чоловікові вдома нічого не сказала. А через місяць заявила, що їде на заробітки в Італію. А що, син уже дорослий, в столичному університеті навчається, не пpопаде.

Василь «для годиться» почав відмовляти Світлану від цієї ідеї, але в душі був радий, що вона добровільно зникає на деякий час з його життя. Тепер їхньому з Іванкою щастю вже ніщо не завадить.

Світлана поїхала на 10 років. Лише зрідка дзвонила, питала, як справи, та про те, що знає Василеву таємницю, не обмовилася жодного разу.

Та життя – це бумеранг. Як ти чиниш, так і тобі буде. Іванна через три місяці оголосила усім на роботі, що заміж виходить за завидного нареченого, бізнесмена, і тепер буде жити в обласному центрі у шикарному власному будинку.

-Як ти можеш, – запитав Василь дівчину, я ж заради тебе сім’ю свою зpyйнував.

-А хіба я тебе про це просила, – лукаво посміхнулася дівчина. –Ти ж не думаєш, що я втрачу своє щастя через тебе, 40-річного pозлученого чоловіка з дорослим сином. Таке «щастя» мені точно не потрібне.

Василя як холодною водою облило. Нарешті він зрозумів, яку помилку зробив, промінявши своє сімейне щастя на тимчасову примарну любов. Та вже було пізно.

Так минуло 10 довгих років. Через тиждень одружується їх єдиний син. Світлана з Італії приїжджає сьогодні.

-Господи, допоможи мені знайти потрібні слова, щоб Світлана мене пробачила, – благав Василь. Може ще вдасться усе повернути.

Олеся Біла

Related Post