Мій чоловік завжди прагнув мені довести, що в сім’ї буде все так, як він сказав. Я не була проти, адже я була без роботи і засобів для існування, і, до того ж, я любила свого чоловіка. В моїй сім’ї теж завжди головним був батько, а мати все життя була домогосподаркою. То ж така модель сім’ї мене повністю влаштовувала.
Ми жили в двокімнатній квартирі, яка дісталася мені від бабусі. Вадим ходив на роботу, приносив додому все необхідне, сплачував комунальні послуги. Мене чоловік ніколи не тішив подарунками чи квітами, але я від нього і не вимагала цього, головне – щоб у нашої донечки було все необхідне. З часом я побачила, що Вадим часто буває роздратованим, незадоволеним.
Коли я питала його, що з ним, він казав, що втомився. Я вірила і відчувала себе винною, адже я сиділа в декреті і не могла йому нічим допомогти. Але справжня причина відкрилася дещо пізніше, я і подумати б не могла, що все може так повернутися, адже повністю довіряла своєму чоловікові.
В ту суботу зранку Вадим вийшов в магазин за хлібом і дитячим харчування для нашої півторарічної донечки. Коли через годину він так і не повернувся, я почала дзвонити йому на мобільний телефон. Але абонент був поза зоною доступу мережі. Я почала хвилюватися за нього. Я місця собі не знаходила і зраділа, коли через кілька годин він зв’язався зі мною в соціальній мережі. Але коли я прочитала повідомлення, то земля пішла у мене з-під ніг. Вадим повідомив, що пішов жити до іншої жінки. А ми йому більше не потрібні.
Я не могла повірити, як він може так обійтися зі мною і з нашою дочкою. Я не уявляла собі, як ми тепер будемо жити без нього, адже у мене практично не було засобів для існування. Але мені довелося з цим змиритися. Допомогли мої батьки-пенсіонери, принаймі на початках. А потім мама погодилася сидіти з донькою, а я пішла на роботу.
Вадим вирішив повністю зникнути з нашого життя, жодного разу не згадавши про те, що у нього росте донька, навіть номер телефону змінив. Я нічого не знала про нього довгих п’ять років. На зв’язок він з нами не виходив, дочкою не цікавився, грошей на її утримання не давав, а розлучення ми так і не оформили.
Спочатку хотіла його знайти, хоча для того, щоб він мені допомагав матеріально. Але незабаром зустріла іншого чоловіка і почала з ним жити. І потім навіть була рада, що Вадим не з’являється в моєму житті і не заявляє свої права на дитину. Але через п’ять років мій чоловік подзвонив у двері. Виявилося, що він розлучився зі своєю жінкою і тепер вирішив повернутися в сім’ю. Йти йому виявилося більше нікуди.
Я прогнала його. Тепер, не знаю, що мені робити. Моя дочка вважає своїм татом мого цивільного чоловіка, оскільки весь цей час він був поряд і відносився до неї, як до рідної. А Вадим наполягає на тому, що донька має знати, хто її справжній батько.
Фото ілюстративне – btblady.
