fbpx
Чоловік замовив їжу в ресторані, бо хотів влаштувати вечерю для двох. Але з нами живе моя мама, і я передбачала, що вона теж захоче з нами посидіти, тому я зателефонувала їй ще з роботи і сказала, щоб вона сьогодні вечеряла без нас. Але мама нас не зрозуміла, вже тиждень з нами не спілкується. Тепер я вже шкодую про те, що вмовила її переїхати до нас
– Мама мене не розуміє, з нею, взагалі, важко знайти спільну мову, – каже Марта. – Ледь що і вона ображається, закривається в своїй кімнаті, перестає спілкуватися, грається
– Ти сюди ні ложки, ні виделки не принесла, прийшла жити до мене в квартиру після весілля з однією торбою своїх речей, – сказав якось чоловік Поліні. – А нащо було нести щось, коли у тебе все є? – щиро не розуміла дружина. Вони обоє вже майже забули про ту розмові, а потім батько Поліни купив новий автомобіль
– Але ж він зараз все одно поки працювати не може, чого вона даремно стоїть там? – Станіслав вкотре починає цю неприємну розмова з своєю дружиною Поліною, –
Коли свекруха приїхала до нас в гості, то стала мене переконувати, що моя мама ще молода, може вийти заміж вдруге, тому потрібно, щоб вона свою частину квартири оформила на мене і мого чоловіка, адже потім її успадкує мій вітчим. Мені ця розмова здалася дивною, адже моя мама заміж не збиралася. Але згодом я таки зрозуміла, до чого це все було сказано
Свекруха моєї мами все життя прожила в столиці, а мама з моїм татом поїхали жити і працювати в невеличке містечко. Там вони від підприємства за сумлінну працю отримали
Мама чоловіка попросила у нас 30 тисяч гривень – на ремонт. Чоловік відразу відрахував необхідну суму, адже не допомогти матері він не міг. Потім посипалися прохання від сестер, їм постійно на щось було треба – на взуття для дітей, на одяг, на шкільне приладдя. І коли я зрозуміла, що це вже стає традицією у родичів мого чоловіка – зичити у нас гроші, я вирішила це припинити
Мій чоловік родом з невеликого містечка, зараз ми з ним живемо в обласному центрі, а в райцентрі залишилися мама і обидві сестри мого чоловіка. Усі троє вони працюють,
Минулої суботи у моєї подруги був ювілей, 30 років. Я купила Марині на день народження золоті сережки у формі сердечка, коштували вони п’ять тисяч гривень, ми планували святкувати в ресторані. Але у Марини плани змінилися, ми з нею пішли в магазин, купили продукти і тут Марина мене просить допомогти їй накрити на стіл, бо до неї зараз прийде в гості 15 її колег. Скажу чесно, я була розчарована, адже я приїхала святкувати, а не робити салати
Минулої суботи у моєї подруги був ювілей. Марина святкувала 30 років. Колись ми з нею були не розлий вода, але зараз я працюю в столиці, відстань в 300
Після того, як Оксана зібрала речі чоловіка і поставила їх за двері, минуло вже багато часу. Вони жили окремо. А потім вона все зважила, подумала, що, можливо, вона була не права і вирішила сама піти до свого чоловіка. Оксана стала просити, щоб він повернувся додому. Ярослав сказав, що ще подумає повертатися до неї чи ні. Повернувся лише чераз 2 дні тільки. Але навіть не став пояснювати чому він постійно писав тій Марії
Сьогодні Оксана вже дуже шкодує про те, що тоді плакала і вмовляла свого чоловіка повернутися додому. Їй здавалося, що все буде добре точно так, як було раніше, до
У моєї невістки є дача, там велика ділянка, одинадцять соток. Я синові кажу – зроби мені дублікат ключів від вашої дачі, поїду туди, буду потихеньку там наводити порядок. А в п’ятницю або суботу ви під’їжджайте. А Тарас мені каже – мамо, ну про ключі треба у Лесі питати, це її дача. Але я це все серйозно не сприйняла – її, ну і що, я ж на власність не претендую. Я просто хочу допомогти навести порядок, самій Лесі зараз не до того. Але невістка заборонила віддавати мені ключі
– Моїй невістці пощастило, вона на початку цього року несподівано спадок від бабусі отримала, – розповідає 58-річна Олена Дмитрівна. – Думали вони, думали і вирішили купити дачу! –
У мене було двоє дітей, жили ми небагато. В той день я поверталася з роботи і купила дві сосиски, але син відмовився, сказав, що сестричці свою віддає. І так завжди було, всі ми старалися для Іринки, а вона виросла і тепер вважає, що нікому нічого не винна
– Моя мама вже пенсіонерка практично утримує мого 44-річного непрацюючого брата, – розповідає Ірина. – А мама, замість того, щоб відправити його у самостійне плавання, ще й хоче
Одного вечора чоловік сказав Вірі, що більше в маршрутках він жити не хоче. Анатолій сказав, що орендує квартиру в столиці і буде жити близько біля роботи. Обіцяв додому на вихідні приїжджати. – Навіть не погоджуйся на таке, адже ти не знаєш всієї правди, – говорили Вірі усі рідні та знайомі. І жінка задумалася
– Нізащо не погоджуйся на таке, адже такого навіть і думати не можна! – пояснюють усі подруги моїй знайомій Вірі. – Адже, якщо ти погодишся, то це буде
Ще 10 років тому ми з чоловіком побудували за містом великий будинок на дві сім’ї. Сину відразу сказали – у тебе є пів будинку з окремим входом, всі зручності, два поверхи, кухня, дві спальні. Заїжджай і живи. Чоловік навіть наполіг на тому, щоб ми переписали на сина його половину. Але прожив син з невісткою там недовго, нещодавно ми дізналися, що він продав свою половину чужим людям
Лідія Володимирівна з чоловіком все життя мріяли жити не у високому будинку, а на своїй землі, тому ще 10 років назад вони побудували за містом великий будинок на

You cannot copy content of this page