Життєві історії
— Ех, мамо, ну що ж ти за людина, невже так важко прийняти гостей у рідному домі, як завжди було заведено? — невдоволено кинув Богдан, перебираючи в руках
— Дарино, ну яке ще забрати з пологового будинку, у мами сьогодні гості на дачі, я біля мангала стою! — у телефона за спиною чоловіка гучно грала музика,
— Дружино! Знову ти за своє! Доки це триватиме, скажи мені на милість? Ти в цьому домі взагалі збираєшся хоч колись пальцем об палець вдарити, чи будеш далі
Я вже пообіцяв мамі, що суботу й неділю ми проведемо в неї: треба перебрати всю картоплю в погребі, побілити стіни від цвілі й перекопати город під зиму, а
— Ти взагалі пам’ятаєш, що одружувався зі мною, а не привіз мене сюди як прибиральницю для своєї мами? Настя стояла посеред маленької кухні, тримаючи в руках вологу губку
— Софіє! ти знову за своє?! Господи, за які гріхи мені така невістка дісталася? Ти ж бовтаєшся по хаті, а до роботи — ні руки, ні кмітливості! Куди
– Невістко, відчиняй скоріше, ми замерзли під брамою стояти, поки ти там свої порядки наводиш! – різкий, звичний до наказів голос зовиці змусив Галину підвести голову від сирої
— Яка ж ти розумниця, Надійко, що зовсім не переймаєшся своїм виглядом і носиш такі прості речі, інша на твоєму місці давно б засоромилася. Свекруха, Любов Степанівна, промовила
— Візьми собі трохи дрібних, купиш мамі шоколадку до чаю, вона ж у тебе жінка невибаглива. Павло промовив це спокійно, навіть очей від телефона не відвів. Сидів за