Життєві історії
Коломия у травні неймовірна. Повітря просякнуте ароматом квітучих каштанів, а десь вдалині чути лагідний шум річки Прут. Карина завжди любила цей час, коли сонце повільно сідає за горизонти
— Слухай, Валер, я от не збагну: у них що, з грошима якась біда, чи вони просто прикидаються? — стиха запитала я чоловіка, коли ми нарешті залишилися самі
Вечір видався сирим і непривітним. Дрібний волинський дощ невтомно стукав по підвіконнях, а вітер розгойдував ліхтарі, кидаючи химерні тіні на стіни вітальні. У квартирі панувала задуха, хоча кватирка
Чортків у жовтні — це місто, загорнуте в золотавий туман. Коли сонце сідає за пагорби над Серетом, тіні від шпилів старого костелу лягають на бруківку, а повітря пахне
— Овальні пиріжки — то з капустою, а кругленькі — з картоплею, пригощайтеся, дітки, — промовила свекруха, виставляючи на стіл величезну таріль, від якої ще йшла пара. —
Кам’янець-Подільський у листопаді стає схожим на стару гравюру. Туман густою сметаною заливає Смотрицький каньйон, ховаючи під собою і стрімку річку, і гострі дахи Старого міста. У таку погоду
Чортків у жовтні стає схожим на декорацію до старої європейської драми. Готичні шпилі костелу святого Станіслава ховаються у густому тумані, що підіймається від річки Серет, а бруківка в
— Ти бачила, як вона вчора витріщалася на нашу нову кавомашину? — запитав Сергій, відпиваючи ковток, поки я збирала волосся у хвіст перед роботою. Його голос звучав весело,
— Ти взагалі мене чуєш, Максиме? — я стояла біля вікна, стискаючи телефон у руці так, наче це була не слухавка, а остання нитка, що тримала мій спокій.