Життєві історії
Одного разу боги зібралися і хотіли якось себе розважити. Хтось запропонував: – Може заберемо щось у людей? На що йому відповів інший бог: – Ну забрати то я
Віктор Пилип їхав із рідної Тячівщини до Ужгорода та сумно поглядав у вікно маршрутки. У нього в голові крутилися різні картинки останніх років життя: жінка, яка його виховала,
Мій батько пoмeр, коли я був ще дуже маленький, і мамі довелося піднімати мене на самоті. Вона ніколи не зверталася за допомогою до своєї свекрухи. Здебільшого моя мама
Маленька донечка пoкійної не відходила від дoмoвини, постійно тихенько плакала. «Тихенько, моя мама спить, бо її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панaхиду, прикладаючи маленький пальчик до
Коли 15 років назад їхала в Італію, то мріяла, що життя складеться зовсім по-іншому Для жінок із Західної України, таких, як я, Італія вже давно стала країною, яка
«Прости, що вкрала твоє щастя» З Іриною я колись познайомилася ще на тернопільському ринку. Вона на той час торгувала яблуками, грушами, виноградом зі свого саду. Оксамитовим голосом припрошувала
У мене немає слів! Називається — приїхали погостювати з чужини на батьківщину! Маю велику надію, що прочитання цієї історії змусить когось задуматися, і, може бути, змінити свій спосіб
Ця розповідь змушує нас відновити нашу віру в людей … Автомеханік протягом довгого часу не міг знайти роботу. Джерело Нарешті, одного разу він побачив оголошення про наявність вакансії,
Сором’язлива, повільна, та ще й в круглих та великих окулярах. Ну якою же їй ще бути. І виросла вона аж ніяк не білим лебедем. Сіра миша та й
Посадку вже оголосили, і Віктор вийшов на перон. Після тижневого відрядження повертався додому. Увійшовши в плацкартний вагон, знайшов своє нижнє місце. Поки розташовувався, почув, як хтось важко дихаючи,