fbpx
Breaking News
– Нe дaсть твоя мама нам рaзом бути, – зітxаючи, частенько повторювала Настуня. Бухгалтерка Зоя Семенівна була жiнкою вoльовою та вредною – сказала, як вiдрiзала: – Тобі сeлючка, дочка дoярки – нe пaра
Ніна черговий раз гuдлuво змoрщила ніс від лeжачoї мaтері і вискoчила на вyлицю. – Слуxай, давай здaмо її в iнтернат. Скільки вже мyчuтися з нею!– Тату, ну скільки можна це тepпіти? – кpичала до батька. – Ми всi вже засмepділися її cцьoхaми
Через два роки після того злoщaсного дня народження, до Оксани знову зателефонувала Юля і швиденько сказала: – Привіт, я дуже xочу, щоб ти була хpесною для моєї доньки. – Це лише ти у мене така дypепа, що можеш у своєї poзлучниці дитину xрестити, – гoлосила мама
Вервиця до Прeoбрaження Ісуса Христа, оcoблива Молитва яky слiд чuтати — 19 серпня. Бeзмipна cuла цiєї Молитви дoпoмoже кoжнoму у йoго пpoблeмах
Вeсілля ще не почалося – на мoлоду якраз одягали вельoн, як як на подвір’я ступила жiнка, вся в чoрному. Зайшовши до хати, подарувала Галині два персні. – Бачиш, як вийшлo. Не сyдилося. А я xотіла, я блaгала його oдружитися з тобою
Життєві історії
Давно живемо за кордоном, і ось приїхали до мами погостювати. У мене немає слів! Називається — приїхали на батьківщину!

У мене немає слів! Називається — приїхали погостювати з чужини на батьківщину!

Маю велику надію, що прочитання цієї історії змусить когось задуматися, і, може бути, змінити свій спосіб життя. Це зовсім нескладно — почати жити інакше. Тільки чомусь мало хто здатний це зробити …

Ми з чоловіком вже досить давно проживаємо за кордоном. Нещодавно змогли вибратися на батьківщину, в гості до моєї мами. На радощах я зібрала всю рідню, і ми вирушили на пікнік, щоб відпочити на природі, з шашликами.

Ми вирішили далеко не ходити — вирушили на галявину, яка знаходиться недалеко від будинку моєї мами. Місце там просто ідеальне — галявина, невеличкий лісок, озеро.

Читайте також: КАТЯ ЗAВAГIТНIЛА ПІСЛЯ НAЙЖAХЛUВIШОЇ НОЧІ У СВОЄМУ ЖИТТІ. НА СІМЕЙНІЙ НАРАДІ ВИРІШИЛИ НАРОДЖУВАТИ, АЛЕ ДИТИНУ ЗАЛИШИТИ В ПOЛOГOВОМУ БУДИНКУ

Прийшли на місце.

Польові трави перетворилися в жорсткий високий бур’ян, багато місць випалені або закидані пластиковим сміттям. Я була так розчарована!

Ми ледь знайшли більш-менш чисту галявину біля озера, прибрали сміття та недопалки, щоб можна було сісти, розвели вогонь в мангалі. Шашлик вийшов смачний, але вигляд моєї улюбленої галявини мене пригнічував — все таке брудне, жалюгідне … Озеро — і то помутніло. Зайти в нього поплавати я не ризикнула.

З самого початку я наказала рідним не кидати сміття в траву і кущі, а збирати в спеціальний пакет. Сама перевірила, щоб після нас нічого не залишилося. Вже дуже шкода мені було галявинки.

І я голосно обурювалася, як можна так загадити місце, де самі ж і відпочивають. На виході з галявини в ста метрах є сміттєві баки — невже так важко туди донести?

Коли ми вже збиралися йти, я виявила, що пакету зі сміттям ні у кого в руках немає. Я стала питати, у кого він.

І мама від мене відмахнулася — мовляв, ми вже викинули …

Я здивувалася: «Як викинули, куди?» — «Туди, в очерети. А що, ми крайні? Всі там кидають!» Я дуже сильно стримувалася, щоб не матюкатися. Дістати сміття звідти було вже неможливо — він застряг в очереті над урвищем.

Я усвідомила велику істину: вони заслуговують того, як вони живуть. Вони заслуговують потрісканого асфальту, ліхтарів без ламп, брудних вулиць, смердючих річок, злочинного уряду, жебрацьких зарплат і пенсій.

Їм самим плювати на себе, так чому б уряду не плювати на них? Вони самі себе не поважають — хто буде їх поважати у відповідь?

Це не уряд смітить на вулицях і громить дитячі майданчики. Це не президент краде лампочки і дроти. Я більше не вірю вашим скаргам. Земляки, ви самі собі створили пекло, і вам в ньому жити. Міняйтеся самі, тоді вимагайте іншого ставлення до вас.

Джерело

Related Post