Життєві історії
Цікаво, що можуть сказати довгожителі нам, молодим. Адже за своє довге життя вони точно бачили все. Сара Ісаєвна Никифоренко, 108 років Прислухайтесь, чого хоче ваша душа «Треба бути
Дуже часто ми скаржимося на життя навіть не усвідомлюючи того, що нам саме так вигідно – скаржитися, а не пробувати щось змінити. Одного разу чоловік йшов повз якийсь
«Не може бути! Заробила на квартиру всього лиш за 3 роки? То як вона працювала, щоб так доробитися? Я от уже 15 років в Італії – нічого, квартиру
«Сину, за що ж ти зі мною так?», – не переставала ридати Олеся. – Та ж ітак це все – твоє. Ти ж у мене один – виплеканий
Їду в обласний центр в лікарню до свого чоловіка. Не знаю, чи можу я його так називати після всього, що між нами було, але совість мені не дозволяє
По приїзді на рідну землю мене переповнювали емоції. Я так давно мріяла про цей день. В Україні я не була 8 років. Виїхала у 2010 в пошуках кращої
Нічне чергування. Надія сиділа біля розчиненого вікна. Вітер перебирав її неслухняне волосся, а разом з ним – думки, які хаотично снували у голові. Кому вона потрібна із двома
«Благатиму в неї прощення…» .— Ви не знаєте часом цієї жінки? Її звати Люся, дівоче прізвище Самійленко, — незнайомка з надією зазирала в очі молодим матусям, що наглядали
Розцвіло волошками кохання. Вона посадила мене за стіл, як то бувало завжди. Пригостила пахучим чаєм і домашнім печивом. Бабуся зняла милий квітчастий фартушок, поправила коричневий светрик і сіла навпроти.
Канада-розлучниця. Людмила з Євгеном жили душа в душу, в їхній хатині ніколи не зчинялися сварки, між ними майже ніколи не було непорозумінь. Євген завжди допомагав Людмилі. Під стареньким