fbpx
Життєві історії
Серце матері

«Сину, за що ж ти зі мною так?», – не переставала ридати Олеся. – Та ж ітак це все – твоє. Ти ж у мене один – виплеканий і випрошений в Бога».

З дому пропало все: техніка, гроші, золото, навіть шуби. Олеся спочатку думала, що то злoдiї вдерлися в її будинок. Та гірка правда, що краяла її серце і ніяк не сприймалася її материнською свідомістю розкрилася дуже швидко. Усе забрав її єдиний син, її Олежик.

Олеся вийшла заміж за перспективного на той час хлопця – Василя, який вмів заробляти гроші. Дуже швидко їхні справи пішли вгору, жили в достатку. Та була одна бiдa – Бог чомусь не давав їм дітей. Де тільки не була, куди тільки не їздила, на яких курортах не відпочивала – все намарно, маля не з’являлося.

Часто Олена, сидячи в своєму розкішному будинку, гірко плакала і казала: «А нащо мені все це, якщо ми навіть не маємо для кого дбати».

Василь не сильно переймався тим, що у них немає дітей, бо у нього була робота. Бізнес розширився, він відкрив свої відділення в Росії, і левову частину часу проводив там.

Олена допомагала йому в усьому, та не переставала вірити і молитися.

І диво сталося. Через 10 років їхнього спільного життя вона зрозуміла, що при надії.

Нapoдився хлопчик. Назвали Олежиком, на честь дідуся. Олениному щастю не було меж. Тішився і Василь – сина нарешті має, спадкоємця.

Олежик ріс, як «пиріг в маслі». Батьки ні в чому йому не відмовляли, все, що тільки захотів – отримував.

Вчився в найкращому ліцеї міста, проте навчанню не приділяв належної уваги. Батько все жартував, що «відмінника мені не треба, а гроші рахувати наш Олежик навчився швидше, ніж говорити».

Серце Олени підказувало їй, що станеться щось недобре, серце матері, воно таке – все відчуває. Але завжди втішала себе, що він перебіситься, усі хлопці проходять через це.
А потім – ще один удар: син вживає нapкoтuкu. Спочатку, теж думала, що пройде, та ставало все гірше.

Тоді вони з батьком вирішили, що Олежика треба оженити, це точно має допомогти.
Дівчат у Олега завжди було багато: великі гроші, дороге авто були доволі привабливим бонусом.

Вибрали Світлану – молода, красива, в університеті навчається. Це був і її шанс – жити кращим життям.

І вона ним скористалася, вийшла заміж. Проте не спішила заводити дiтeй, а для Олени і Василя онуків. Бо відразу «розкусила», що за фрукт їй попався. Тому просто використовувала його та всю його сімю, а якщо точніше – їхні гроші.

Салони краси, модні бутіки, навіть машину отримала Світланка (після розлучення все, звичайно, забрала собі). Через три роки розлучилася з Олегом, але тепер вона вже була багатою жінкою із серйозним приданим.

Олег все більше «котився вниз». Батько, щоб усього цього не бачити, практично жив в Росії, а потім знайшов собі молоду дружину. Все, що було в Україні, залишив Олесі. Залишив і сина.

І ось Олеся в пустій квартирі, розуміє, що життя пройшло, і нічого вже не повернути. Вони з Василем, в гонитві за грошима, за заробітком, втратили свого єдиного сина.

А ще, на нервовій основі в Олесі з’явився цукpoвий дiaбет (цукор скакав до позначки 15-20), почали відмовляти ноги.

І серце теж відмовлялося вірити, що це її син так з нею вчинив.

Згадала Олеся слова слова своєї матері: «Доню, не побивайся так сильно. Якщо Бог недає вам діточок, то може на краще. Йому завжди видніше».

Як жити далі, Олена поки що не знала.

Related Post

facebook