От не чекала я такого від своїх батьків. Вони хочуть зіпсувати найважливіший день в моєму житті – день мого весілля. Вони ж з самого дитинства називали мене своєю принцесою і обіцяли в свій час видати мене заміж по-королівськи.
Зараз мені 24 роки. Я закінчила університет і знайшла роботу. А потім в моєму житті з’явився Тарас. Крім мене в сім’ї росте ще молодший брат, йому зараз 13 років. Мої батьки живуть дуже заможно: є гроші, є житло.
Батьки про нас подбали – давно купили нам з братом по однокімнатній квартирі нам з братом. Але зараз ці квартири здаються, а я завжди жила з батьками і братом. І я точно знаю, що гроші у батьків є.
Як це буває, мама, а ще й обидві бабусі ретельно готували мені майбутнє придане: посуд, сервізи, зробили вклади в банк, під відсотки. Але мені не потрібні ні чашки-ложки, ні комплекти постільної білизни, ні інше. Я хочу весілля. Шикарного, з сукнею, з гостями-голубами, тортом в три поверхи і банкетом. Ну і що, що немодно зараз та й час не відповідний, а я хочу, тим більше – вони самі обіцяли.
Але ось на рахунок весілля батьки раптово передумали. Точніше мама, тато завжди знаходився під її впливом і зробить так, як скаже дружина. Мама ж передумала, бо їй категорично не подобається мій вибір нареченого.
– Ну і що це? – критично заявляє вона. – Хто твій Тарас? Житла свого у нього немає, розраховує прийти до тебе. Робота? Ну і що це за робота? Вища освіта буває різною, юрист…
Кому вони зараз потрібні, тим більше навчався заочно і на платному відділенні. Мама вважає, що 26-ти річний обранець її дочки повинен довести свою здатність забезпечити сім’ю.
– Для початку, – говорить вона, – нехай на ваше весілля грошей заробить. Не зможе? Тоді як він буде тебе з майбутньою дитиною або декількома забезпечувати?
Я впевнена, що він зможе, тільки на це треба ще кілька років, та й таке весілля, про яке я мрію – Тарасу не потягнути. І адже якби ж то у моїх батьків грошей не було? Так є ж. І навіщо було обіцяти? Значить, будь на місці Тараса хтось, на мамин погляд, більш перспективний, вона б обіцянку виконала. А з Тарасом не хоче?
Я вважаю, що мама поступає дуже негарно по відношенню до мене. Але відмовлятися від нареченого я не маю наміру. І від весільного торжества теж. Хоча Тарас і закликає її розписатися більш скромно, а вже сукню він точно забезпечить: красиву, яку я захочу.
Всім моїм подругам батьки допомагали, навіть, якщо вибір дочок їм не дуже подобався. Ну і що, припустимо, послухаю батьків, відмовлюся від весілля, так наступний крок буде який? Квартира не на мене записана, з цим чоловіком ти туди не в’їдеш? Нехай наречений заробляє сам?
Але ж це роки! На погляд мама поступає дуже несправедливо, погіршуючи моє становище і псуючи відносини між нами усіма. От як їй пояснити, що вона має мені зробити гарне весілля, якщо вже обіцяла?
Фото ілюстративне – imagetext.
