Хочу розповісти про свою тітку, мамину рідну сестру, доля якої мене вразила.
Антоніна Сергіївна дивилася на свого дорослого сина Василя і думала, яка дружина у нього буде.
А син її Василь, що там говорити, і дійсно виріс гарним та добрим чоловіком. Якщо описати зовнішність, то високий спортивний блондин, носить модний одяг, має гарні манери, розумний та добрий, дівчата і жінки на такого постійно задивлялися.
Ще в школі захопився програмуванням, з комп’ютером на “ти”. З 15 років має свої гроші, захоплення приносило чималий дохід. Інколи Василь заробляв більше, ніж мама отримувала зарплати за місяць.
А по закінченню школи став розвивати свій бізнес, паралельно навчався. До двадцяти восьми років став завидним нареченим з квартирою, машиною і солідним доходом. Але про матір ніколи не забував, Антоніні Сергіївні ніколи не бракувало синової уваги. Від грошей, які пропонував їй постійно син, вона звичайно відмовлялася, але Василь постійно купував мамі дорогі продукти, речі, найсучаснішу побутову техніку, про яку може лише мріяти кожна господиня. А мама потайки тішилася, що виховала такого хорошого сина, надійну опору на старість.
Багато в Василя і просто хороших людських якостей, він хороший друг, чуйний, не жадібний. На думку Антоніни Сергіївни, ідеальний син. Мамі все привезе, відпочинок і лікування оплатить, таксі викличе, два рази на день подзвонить. Жінка не могла натішитися.
Вона мріяла, що її Василько, як вона його і досі називала, одружується на тендітній юній дівчині, яка буде любити її сина і його маму. Антоніна Сергіївна розповість своїй невістці історію їх сім’ї у всіх подробицях і передасть їй фамільну обручку, яка їй самій дісталося від свекрухи. Василь з молодою дружиною будуть приїжджати до неї щонеділі в гості, і вона передасть невістці рецепти фірмових сімейних страв і навчить її готувати улюблені страви, які любить Василь. Адже син так любить смачну домашню їжу, яка до того ж дуже корисна, на думку мами. Вони обговорюватимуть книги за обідом і ходитимуть на виставки разом.
А потім народяться онуки, милі красиві діти схожі на її сина. Вони будуть такі ж виховані і добрі, як її улюблений Василь. Діти будуть приїжджати на вихідні до бабусі в гості, і Антоніна Сергіївна буде читати їм на ніч казки. Мати мріяла про якнайкращу долю для свого сина та себе, звичайно.
В один день солодкі мрії Антоніни Сергіївни розтанули. Син подзвонив і сказав: «Мамо, я одружуся». Як? На кому? Коли? Обіцяв при зустрічі все розповісти.
Антоніна Сергіївна в той день стала готувати святкову вечерю, і вся аж розхвилювалася від очікування зустрічі з нареченою Василя: хто вона, з якої родини, скільки їй років, красива. І ось вони приїхали.
У квартиру заходить доросла, але молода і красива жінка, явно трохи старше її сина Василя.
– Мамо, це моя Люба, – Антоніна Сергіївна розгублено мовчала, де й поділася та тендітна дівчинка з її фантазії, це зовсім не те, що вона собі уявляла багато років.
Пройшли вони в кімнату, стали вечеряти, жінка стала обережно розпитувати Любу. І, о горе, наречена сина вже була заміжня один раз, зараз вона розлучена і виховує п’ятирічну дочку. Антоніна Сергіївна ледве стримувала себе, щоб не розридатися прямо зараз.
А вранці наступного дня, вона вже надзвонювала синові, просила, вмовляла, благала, волала про синівський обов’язок. Але все без толку. Син уперся, каже, що любить свою Любу, а минуле у всіх є, дата весілля призначена і днями він мамі завезе офіційне запрошення.
Антоніна Сергіївна стояла на своєму твердо, вона не здавалася, весь місяць вмовляла сина не одруження з Любою, поки в кінець з ним не посварилася. На весілля вона не пішла, весь день від образи проплакала, дзвінки сина навмисне скидала, хоча він їй телефонував разів двадцять.
Син з дружиною до Антоніни Сергіївни з РаЦСу заїхали, але жінка розмовляти не захотіла, сподіваючись зіпсувати свято. А Василь, переконавшись, що з мамою все в порядку поїхав до гостей в ресторан.
Василь так само сумлінно оплачував мамині витрати, але як тільки розмова заходила про його неправильний вибір і недолугу невістку, то він припиняв розмову і прощався з матір’ю. Народився вже і внук, але це аж ніяк не змінило ставлення Антоніни Сергіївни до невістки, і до онука почуттів не було ніяких.
Якось об’явилася стара інститутська подруга Антоніни Сергіївни, десять років не спілкувалися, а тут вона проїздом була, до родичів їхала, і напросилася в гості. Жінка поскаржилася подрузі на сина і невістку у всіх фарбах, розраховуючи на співчуття подруги. Що та зараз розплачеться і почне шкодувати її.
А подруга вислухала і каже:
– Дурна ти, Антоніна, намріяла там собі якісь нісенітниці, а треба жити в реальному світі з реальними людьми, хочеш синові життя зіпсувати?, – різко почала подруга церемонячись в виразах.
Задумалася Антоніна Сергіївна, приготувала всім подарунки, викликала таксі і поїхала миритися до сина з невісткою. Люба зраділа і в будинок пустила, вийшла дочка гостей зустрічати:
– Ти моя бабуся Тоня? А ми тебе з братиком чекаємо, ти нам будеш казки читати?
Розплакалися всі. Навіть Василь змахнув скупу чоловічу сльозу, але то вже були сльози радості.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.com
