Кожної п’ятниці у них вдома відбувався так званий фінансовий звіт. Тарас відкривав банківський застосунок, брав до рук паперові чеки із супермаркету, які Христина слухняно збирала, і починав детальний розбір польотів. – Чому цей сир коштує стільки, ми ж зазвичай брали інший, дешевший? – запитував він, піднімаючи брови. – І навіщо купувати кондиціонер для білизни, якщо є звичайний порошок? Навіщо брати дорожчу олію, якщо поруч стоїть майже така сама за акцією? Ти взагалі дивишся на цінники, коли ходиш між рядами? Христина зазвичай мовчала, не бажаючи псувати вечір перед вихідними. Вона знала, що суперечки ні до чого не приведуть, а лише затягнуть цю неприємну процедуру. Вона стояла біля раковини, змиваючи залишки вечері з каструлі, і слухала його монотонні зауваження. Вода текла по руках, за вікном повільно згасав день, а в кухні лунав голос чоловіка, який з математичною точністю вираховував доцільність купівлі кожної пачки чаю чи серветок. При цьому власні витрати Тарас ніколи не аналізував. Нові дорогі снасті для риболовлі, щомісячні посиденьки з колегами у пабах, підписки на кілька розважальних і спортивних платформ – усе це належало до категорії особистого простору та заслуженого відпочинку. На ці речі гроші знаходилися завжди, і жодних звітів щодо них Тарас нікому не надавав. Це була його зона комфорту, куди дружині вхід був закритий. Але цього вечора щось змінилося. Христина втомилася від постійного контролю та відчуття, ніби вона звітує перед суворим керівником, а не розмовляє з коханою людиною. Вона витерла руки, сіла навпроти чоловіка і подивилася йому прямо в очі. У її погляді не було злості чи розчарування, лише глибокий спокій людини, яка ухвалила виважене рішення
– Найкращий спосіб перевірити міцність шлюбу – це запропонувати чоловікові купувати туалетний папір і пральний порошок за власні кошти, –…