Navigate
X

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. Сподобалася йому дівчина, от він і став приділяти їй знаки уваги, а згодом і заміж покликав. Та недовго їм разом судилося бути

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в…

user2

Не поспішай з висновками, мало що сказала Марія. На вихідних я сама поїду і з усім розберуся, – скомандувала Лариса у своїй розмові з молодшою сестрою Вірою. Дві старші сестри неабияк захвилювалися, коли почули, що їхній молодший брат Петро вирішив в батьківську хату жінку привести. Про це їм завбачливо повідомила сусідка Марія, яка була з тих людей, які все бачать і все знають, і їм не байдуже, що відбувається у сусідів. Петро останні роки живе сам в хаті, непогано господарює, і корову тримає, і город обробляє, і на роботу ще ходить. Марія давно вдова, і приглядалася не раз до хазяйновитого сусіда, і на борщ з варениками в неділю його кликала, але Петро не то вдавав, що не розуміє, не то і справді не второпав, що Марія не проти за нього заміж вийти

– Не поспішай з висновками, мало що сказала Марія. На вихідних я сама поїду і з усім розберуся, – скомандувала…

user2

– Вибачте, але ні, іншим разом, мене Марина чекає, – Мирослав вкотре відмовився йти в кафе. – Дружина його кличе. А з друзями піти кудись посидіти? – друзі не розуміли, чому Мирослав так поспішає додому. Але одного разу Тарас потрапив в дім Мирослава, і зрозумів, чому все саме так відбувається

– Мирославе, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала дружина, але слухавка фонила, тому розмову…

user2

Дякую, тітко Анно, я все вам поверну. Ви навіть не уявляєте, як ви мене виручили. Галина, моя двоюрідна сестра, виходила з нашого будинку дуже задоволена, ховаючи гроші у сумочку. А я якраз повернулася з роботи і чесно сказати була не вельми рада бачити її у нас. На це є ряд причин. Галина пробігла попри мене як попри пусте місце, кинувши мені сухе – привіт. Навіть не поцікавилася як у мене справи, хоча б могла, адже ми з нею не бачилися вже кілька місяців. Я зайшла в хату, мама сиділа біля вікна, дивилася услід Галині

– Дякую, тітко Анно, я все вам поверну. Ви навіть не уявляєте, як ви мене виручили. Галина, моя двоюрідна сестра,…

user2

Чоловік в Чехії багато років працював, гроші заробляв він добрі, а я на них розбудовувала хату свекрів, ми все вкладали в їх обійстя. Хоча в них ще донька рідна була, але вона жила далеко в місті, в квартирі свого чоловіка і про село й чути не хотіла ніколи. Але останні події дуже змінили наше життя і моя зовиця нещодавно й про село згадала

Увесь той час, поки мій чоловік сумлінно їздив на будову в Чехію та заробляв там непогано, я облаштовувала увесь побут…

Z Oksana

Вікторіє, з нашою мамою щось не так, я це відчуваю, – Тетяна не знаходила собі місця. – Не вигадуй. З чого ти це взяла? Я вчора з мамою говорила, і вона сказала, що з нею все добре, – здивувалася Вікторія. – Як ти не розумієш, в тому то і справа. Якщо мама каже “Все в мене добре”, це означає, що насправді все навпаки, – ділиться своїми думками Тетяна. Мама дівчат, Марія, вже 8 років на заробітках в Італії. Поїхала вона за кордон заради своїх доньок, бо хотіла їм допомогти

– Вікторіє, з нашою мамою щось не так, я це відчуваю, – Тетяна не знаходила собі місця. – Не вигадуй.…

user2

Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до неї, я тебе не тримаю, – з певною ноткою образи в голосі сказав Любомир. Світлана дивилася на нього розгубленими очима, вона вперше бачила свого чоловіка таким. Він був наче сам не свій. – Але ж я просто сказала, що не вважаю доцільним вкладатися у будинок твоїх батьків. І моя мама так вважає. Любомире, сам подумай. Це великі гроші, вони нам ще пригодяться, а тут ми точно жити не будемо. Світлана глянула на свого чоловіка, підійшла ближче, в надії, що він її зрозуміє, адже саме так завжди і було. Та цього разу погляд Любомира був чужим і холодним

– Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до неї, я тебе не тримаю, –…

user2

Життя прожила, думала, що все вже бачила і все знаю, але мій колишній зять таки мене неабияк здивував. Через роки він згадав про те добро, яке я йому колись зробила, і вирішив мені віддячити. До того ж, він і сам змінився до невпізнання. Я навіть не думала, що дочекаю такого на старість. Прийшла субота, я була на городі, якраз цибулю вирішила посадити. За роботою недобрі думки від себе відганяла, але думка – звідки взяти гроші, щоб полагодити дах, мене не покидала. Весь тиждень лив дощ, і моя стріха почала сильно протікати. Я розуміла, що треба щось робити, от тільки не знала що

Життя прожила, думала, що все вже бачила і все знаю, але мій колишній зять таки мене неабияк здивував. Через роки…

user2

Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти ж маєш таку змогу. Дочка мені зателефонувала в Італію, і стала навіть не просити, а наполягати, щоб я допомогла сватам квартиру купити. Їм не вистачає 15 тисяч євро, і Юля хоче, щоб я позичила їм цю суму. – Юля, я тебе розумію, ти хочеш допомогти, але ти маєш зрозуміти, що мова йде про дуже велику суму. Як свати мені її збираються повертати? – питаю здалеку. Дочка на мить замовкла, задумалася. А далі видала: – Та якось буде, мамо, не переживай. Ми ж тепер одна родина, а які рахунки можуть бути між родичами

– Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти…

user2

Валентина Петрівна взяла інвентар і побрела на город, бо чого просто так на дачі сидіти, треба ж щось посадити, літо довге, а потім осінь і зима, а свої домашні продукти – то велика цінність. Дві грядки з зеленню вже були готові, жінка збиралася приступати до оформлення третьої, як раптом її хтось гукнув. Валентина Петрівна випрямилася і побачила статечного чоловіка, який привітався і мило усміхався до неї. – Так от де винуватець усієї цієї історії, – суворо звернувся він до Мурчика, який наче щось відчував, став ховатися за відра

– Марино, може приїдете на вихідні до мене на дачу? Щось в суботу зробимо, разом все ж легше, а в…

user2