Українці Сьогодні

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. Сподобалася йому дівчина, от він і став приділяти їй знаки уваги, а згодом і заміж покликав. Та недовго їм разом судилося бути

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка

Життєві історії 0

Не поспішай з висновками, мало що сказала Марія. На вихідних я сама поїду і з усім розберуся, – скомандувала Лариса у своїй розмові з молодшою сестрою Вірою. Дві старші сестри неабияк захвилювалися, коли почули, що їхній молодший брат Петро вирішив в батьківську хату жінку привести. Про це їм завбачливо повідомила сусідка Марія, яка була з тих людей, які все бачать і все знають, і їм не байдуже, що відбувається у сусідів. Петро останні роки живе сам в хаті, непогано господарює, і корову тримає, і город обробляє, і на роботу ще ходить. Марія давно вдова, і приглядалася не раз до хазяйновитого сусіда, і на борщ з варениками в неділю його кликала, але Петро не то вдавав, що не розуміє, не то і справді не второпав, що Марія не проти за нього заміж вийти

– Не поспішай з висновками, мало що сказала Марія. На вихідних я сама поїду

Життєві історії 0

– Вибачте, але ні, іншим разом, мене Марина чекає, – Мирослав вкотре відмовився йти в кафе. – Дружина його кличе. А з друзями піти кудись посидіти? – друзі не розуміли, чому Мирослав так поспішає додому. Але одного разу Тарас потрапив в дім Мирослава, і зрозумів, чому все саме так відбувається

– Мирославе, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала

Життєві історії 0

Дякую, тітко Анно, я все вам поверну. Ви навіть не уявляєте, як ви мене виручили. Галина, моя двоюрідна сестра, виходила з нашого будинку дуже задоволена, ховаючи гроші у сумочку. А я якраз повернулася з роботи і чесно сказати була не вельми рада бачити її у нас. На це є ряд причин. Галина пробігла попри мене як попри пусте місце, кинувши мені сухе – привіт. Навіть не поцікавилася як у мене справи, хоча б могла, адже ми з нею не бачилися вже кілька місяців. Я зайшла в хату, мама сиділа біля вікна, дивилася услід Галині

– Дякую, тітко Анно, я все вам поверну. Ви навіть не уявляєте, як ви

Життєві історії 0

Чоловік в Чехії багато років працював, гроші заробляв він добрі, а я на них розбудовувала хату свекрів, ми все вкладали в їх обійстя. Хоча в них ще донька рідна була, але вона жила далеко в місті, в квартирі свого чоловіка і про село й чути не хотіла ніколи. Але останні події дуже змінили наше життя і моя зовиця нещодавно й про село згадала

Увесь той час, поки мій чоловік сумлінно їздив на будову в Чехію та заробляв

Життєві історії 0

Вікторіє, з нашою мамою щось не так, я це відчуваю, – Тетяна не знаходила собі місця. – Не вигадуй. З чого ти це взяла? Я вчора з мамою говорила, і вона сказала, що з нею все добре, – здивувалася Вікторія. – Як ти не розумієш, в тому то і справа. Якщо мама каже “Все в мене добре”, це означає, що насправді все навпаки, – ділиться своїми думками Тетяна. Мама дівчат, Марія, вже 8 років на заробітках в Італії. Поїхала вона за кордон заради своїх доньок, бо хотіла їм допомогти

– Вікторіє, з нашою мамою щось не так, я це відчуваю, – Тетяна не

Життєві історії 0

Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до неї, я тебе не тримаю, – з певною ноткою образи в голосі сказав Любомир. Світлана дивилася на нього розгубленими очима, вона вперше бачила свого чоловіка таким. Він був наче сам не свій. – Але ж я просто сказала, що не вважаю доцільним вкладатися у будинок твоїх батьків. І моя мама так вважає. Любомире, сам подумай. Це великі гроші, вони нам ще пригодяться, а тут ми точно жити не будемо. Світлана глянула на свого чоловіка, підійшла ближче, в надії, що він її зрозуміє, адже саме так завжди і було. Та цього разу погляд Любомира був чужим і холодним

– Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до

Життєві історії 0

Життя прожила, думала, що все вже бачила і все знаю, але мій колишній зять таки мене неабияк здивував. Через роки він згадав про те добро, яке я йому колись зробила, і вирішив мені віддячити. До того ж, він і сам змінився до невпізнання. Я навіть не думала, що дочекаю такого на старість. Прийшла субота, я була на городі, якраз цибулю вирішила посадити. За роботою недобрі думки від себе відганяла, але думка – звідки взяти гроші, щоб полагодити дах, мене не покидала. Весь тиждень лив дощ, і моя стріха почала сильно протікати. Я розуміла, що треба щось робити, от тільки не знала що

Життя прожила, думала, що все вже бачила і все знаю, але мій колишній зять

Життєві історії 0

Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти ж маєш таку змогу. Дочка мені зателефонувала в Італію, і стала навіть не просити, а наполягати, щоб я допомогла сватам квартиру купити. Їм не вистачає 15 тисяч євро, і Юля хоче, щоб я позичила їм цю суму. – Юля, я тебе розумію, ти хочеш допомогти, але ти маєш зрозуміти, що мова йде про дуже велику суму. Як свати мені її збираються повертати? – питаю здалеку. Дочка на мить замовкла, задумалася. А далі видала: – Та якось буде, мамо, не переживай. Ми ж тепер одна родина, а які рахунки можуть бути між родичами

– Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не

Життєві історії 0

Валентина Петрівна взяла інвентар і побрела на город, бо чого просто так на дачі сидіти, треба ж щось посадити, літо довге, а потім осінь і зима, а свої домашні продукти – то велика цінність. Дві грядки з зеленню вже були готові, жінка збиралася приступати до оформлення третьої, як раптом її хтось гукнув. Валентина Петрівна випрямилася і побачила статечного чоловіка, який привітався і мило усміхався до неї. – Так от де винуватець усієї цієї історії, – суворо звернувся він до Мурчика, який наче щось відчував, став ховатися за відра

– Марино, може приїдете на вихідні до мене на дачу? Щось в суботу зробимо,