По-перше, удома щодня має бути свіжа гаряча вечеря. Не напівфабрикати з магазину, не вареники з морозилки і не те, що розігрівають у печі. Я такого не вживаю. Від купованого в мене печія, здоров’я вже не те. Мені треба, щоб була свіжа страва: борщ, м’ясо, гарнір, якась випічка до чаю. Не раз на тиждень наготувати на п’ять днів уперед, а щодня свіже. Це прямий обов’язок господині, якщо ми вирішимо бути разом. Надія ледь підняла брову, але промовчала. Вона просто уважно слухала, намагаючись зрозуміти, звідки в дорослої людини стільки вимог до незнайомої жінки. — По-друге, — вів далі Григорій, милуючись своїм повчальним тоном. — Ніяких порожніх розмов і з’ясування стосунків. Я повертаюся додому втомлений. Мені потрібен спокій. Жінка має забезпечувати лад і затишок, а не чіплятися із запитаннями. Ніяких «як минув день», «чому затримався», «про що ти мовчиш». Я дорослий чоловік і звітувати ні перед ким не маю звички. Я хочу прийти, скинути черевики, увімкнути телевізор, почитати новини в телефоні, і щоб ніхто не стояв над душею. Це не прохання, це умова моєї внутрішньої рівноваги. — Дуже цікаво. А по-третє що? — тихо запитала Надія. Руки в кишенях пальта самі мимоволі стиснулися, але вона тримала голос рівним, наче вела звичайну ділову розмову
— Жінка у твоєму віці вже повинна дякувати долі за те, що на неї взагалі звертають увагу, а не крутити…