У моєї сестри сімейне життя зовсім не склалося. Галина, хоча добра й турботлива жінка, але щастя не має.
Два роки моя сестра Галина сиділа вдома і доглядала за кволою свекрухою.
Всі подруги, а особливо вся велика її родина, заздрили Галині: вона дуже вдало вийшла заміж за серйозного та дуже забезпеченого чоловіка Степана, який досить гарно заробляв і вже давно твердо стояв на ногах. Степан мав свій власний бізнес, мав велику квартиру в центрі міста в новому елітному будинку, три іномарки, котедж за містом та чималий вклад в банку, про що він любив хизуватися перед друзями, але особливо йому подобалося про це розказувати родині своєї дружини, нехай знають, як їх Галині пощастило, та чого вартий її чоловік. Чоловікові щастило у всьому за що тільки не брався, та й наполегливим він був в усьому. Одним словом – бізнесмен від природи. Йому було вже 32 роки.
А Галина тоді лише закінчила інститут, рік попрацювала в місцевій школі вчителем. А влітку, коли у школі закінчився навчальний рік, молоді відразу зіграли шикарне весілля, на яке була запрошена вся родина нареченої, нехай бачать, що за чоловік дістався Галині. Відразу після одруження Степан порахував, що його дружині не варто витрачати свій час та нерви, навчаючи чужих дітей за копійки у якісь там невеличкій школі. Краще його дружина сидітиме вдома, буде чекати його з роботи і готуватися до появи спадкоємців. Зате в домі завжди буде затишно, прибрано і наварено. Галина погодилася з чоловіком, вона вважала, що в житті вже має все, що тільки може бажати жінка, тому ні над чим не замислювалася.
За перший рік після заміжжя Галина побувала з чоловіком за кордоном двічі, привезла звідти масу захоплюючих та яскравих вражень і різних дорогих речей, на які тоді Степан зовсім не скупився, косметики та парфумів, які коштували чималих грошей, вона й не мріяла ніколи про такі. Тільки ось ходити в тих дорогих речах і фарбуватися неймовірно красивою косметикою було самій Галині зовсім нікуди.
Подруги Галини усі працювали, були зайняті постійно з своїми дітьми, а у вихідні займалися домашніми справами, готували різні смаколики і відпочивали сім’ями, вони збиралися з дітками частенько, навіть разом на море відпочивати їздили, для неї час знаходили рідко. У Степана було своє коло спілкування серед ділових людей, в який він не вводив дружину, та й їй не було цікаво з тими людьми, адже що у них спільного, вони геть чужі люди. Галина засумувала вдома.
Малюк у них так і не з’явився, гострота та яскравість почуттів до Степана пройшла. Вона, впоравшись з нечисленними клопотами по квартирі, тинялася з кімнати в кімнату, зайнята лише думками про майбутнє, яке уявлялося їй не дуже райдужним. А про що могла думати сестра, вона була дуже самотньою, не зважаючи на те, що й ні в чому не мала потреби, але й щастя сімейного, справжнього, жіночого, теж не мала.
Через рік Степан лише зрідка заїжджав вдень додому на обід. А ввечері повертався дуже пізно, втомлений, роздратований чимось, рідко вечеряв і навіть не хотів розмовляти з дружиною. Говорив, бізнес його похитнувся, справи йдуть не дуже добре. Спочатку попередив Галину, що варто бути більш стриманою у покупках, відкладати і економити на всьому. Потім зовсім став вимагати звіт у всіх її витратах за місяць, пізніше за тиждень, дружина мала звітувати навіть за куплені продукти.
А вечорами, коли продивлявся чеки, з калькулятором в руках доводив, що на життя їм вистачить вдвічі менше грошей, ніж вони витрачаються зараз. Галина вже й зовсім захвилювалася, хотіла вже вийти на роботу, щоб у фінансовому плані стало трохи легше чоловікові, і щоб їй ті копійки вже не рахував, адже втомилася від тієї лічби, адже нічого лишнього й так не купувала, але за фахом місця собі не знайшла.
Жінка вирішила записатися на курси, але раптово захворіла мати Степана, і Галина на два довгих роки перетворилася в доглядальницю.
Степан перевіз свою матір в свою з Галиною квартиру. Вся важка праця по дому та догляду за літньою жінкою, яка до речі ніколи не цінувала того і була постійно незадоволеною, була лише на Галині. Степан зовсім рідко бував вдома.
А коли матері чоловіка не стало, Степан геть перестав нормально ставитися до дружини, бувало й тижнями не заговорить, лише бурчить. Весь час старався втекти з дому. Галина не розуміла, що відбувається з чоловіком, поки одного разу їй не знадобилося у справах заїхати в квартиру свекрухи, в якої не було вже кілька років.
Якось вона хотіла забігти подивитися, чи не потрібно там прибрати, або щось випрати. І біля дверей почула, що в квартирі плаче якесь зовсім маленьке дитятко. Галина зовсім здивована, ледь наважилася подзвонити у двері.
Двері відкрила незнайома їй жінка.
Згодом виявилося, що тут проживала друга сім’я її чоловіка. Вони оселилися зі свекрухою, а коли та захворіла, відправили її доглядати Галині. Галина гляділа нікому не потрібну немічну свекруху, а тепер, коли її не стало і вона виявилася нікому не потрібною сама, вони тільки й чекали, коли вона піде.
Галина, коли почула це все, мала дуже велику депресію. Жінка зібрала всі речі, які помістилися в одну сумку і поїхала жити до своєї тітки. Така важка доля випала моїй сестричці. А чоловік навіть не тримав, був тільки радий такому швидкому рішенню.
Я прошу лише одного, щоб у сестрички склалося життя добре, адже так шкода на ню дивитися, коли приходжу до неї, вона постійно плаче, перестала доглядати за собою, але вона ще може знайти своє щастя.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
