fbpx
Breaking News
23 листопада — день апостола Родіона. Що кaтегopично не мoжна рoбuти в це свято. Та що мaє зрoбuти кожен, щоб весь рік не хвopіти та жити щасливо
Марину в Італію на заробітки покликала подруга. Життя в селі було бiдове і це був єдиний шанс заробити на кусок хліба, за який вхoпuлaся жінка. Сідаючи в бус, зі сльoзaми проваджала хвopу матір та сина. Чоловік, який пuячuв щодня, навіть не помітив відсутності дружини. Марина пересилала додому кожну копійку. Заробивши грошей на хату, сказала сеньйорі, що повертається в Україну, та реакція господині була жaхлuвою. І коли на кордоні давала докyмeнти не могла ані слова розгледіти. Приїхавши додому, сина вона вже не побачила
Одного грудневого вечора Василь, зірвавшись через якусь дрібницю, таки утiк від цілодобового дитячого лементу, тещиних докорів, жінчиного втомленого вигляду, розтріпаного волосся, вицвілого халата у затишок Раїсиної оселі, сусідки, яка його все життя любила. Він нічого не обіцяв, а Раїса ні про що не просила. Думав, десь перегодом Маринка прийде, проситиме повернутися. Доки чоловік раював у чужій хаті, з жалем думаючи, що привільне життя з дня на день закінчиться, дружина, не зачепивши його і словом, мовчки подала на рoзлучення
Сьогодні день зарплати, Тетяна знову додому тягне два великі пакети з продуктами. – Чому так довго? Дочка, не дочекавшись відповіді, пішла з дому голосно гpюкнувши дверима. Втoмлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори бpудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все як і завжди. Тетяна зітхає, садить внучку за стіл, сама відправляється готувати. Скоро має повернутися гoлодний син
Одного разу вночі Оксана з чоловіком cпaли, жінка почула, що він встає. – Куди йдеш, Андрію! – В тyaлет, – відповів. Але пройшло дуже багато часу, вона хвuлюючuсь, пішла подивитись де її кoхaний. У будинку його не було і в тyaлеті теж. Побачила світло у літній кухні. Відкрила двері, а там чолoвік з її мaмoю. В очах пoплuвло. – Згuнь з очей моїх, – кpuчaла шoкoвaнa Оксана. З мамою вона побачилась ввечері наступного дня
Життєві історії
А де мій тато? – Ой, далеко, доню, далеко, – вибріхувала Наталя, а сама тайком від доньки витирала з очей непрохані сльози

Ти повернувся, татку?

Назар появився у житті Наталі несподівано. Завжди привітний, усміхнений і готовий в потрібну хвилину підставити своє плече. З ним Наталя почувала себе легко і невимушено, ніби знала його вже багато літ.

З першої хвилини стосунки між ними склалися приятельські. Зустрінуться не раз випадково на вулиці, поговорять про те, про се, і цього вистачало Наталі, щоб якось осмислити своє теперішнє життя і збагнути, що для неї іще не все втрачене, бо невинний флірт з Назаром переростав у більш глибоке почуття.

Назар дивився на неї закоханими очима і Наталя відчувала в глибині душі, що скоро він скаже їй ті заповітні слова, які вона хотіла від нього почути.

– А, може, цього не буде ніколи? – думала Наталя. – І чи вистачить мені духу признатися йому, що у мене є трирічна донька Галя?

Це тривожило молоду жінку найбільше. Їй чомусь здавалося, що як тільки вона йому про це зізнається, на їхніх стосунках можна буде ставити крапку. Бо зі свого гіркого життєвого досвіду Наталя знала, багатьом чоловікам, які виявляли їй надмірну увагу, потрібна була тільки вона, а не її дитина, цей «багаж» її минулих любовних історій.

Кілька років тому Наталя закохалася в одруженого чоловіка, але він повернувся у свою сім’ю, а вона, на посміх плетух, залишилася з маленькою дитиною на руках, без будь-якої підтримки своїх батьків.

Наталя довго не могла отямитися і тепер боялася, щоб це не повторилося знову, бо за характером вона була дуже довірливою. За це не раз дорікала їй мама:

– Тебе, доню, – казала вона, – може обдурити навіть маленька дитина.

Коли стала підростати Галя, Наталя стикнулася ще з однією проблемою.

– А де мій тато? – допитувалася дівчинка.

– Ой, далеко, доню, далеко, – вибріхувала Наталя, хоч знала, що колись мусить сказати правду. – Твій тато у відрядженні, за кордоном.

Читайте також: ТРЕТЯ СПРОБА! І НЕВДАЛО! ОСЬ ТОБІ Й МАЄШ! – ІРОНІЗУВАЛА САМА НАД СОБОЮ ЯНКА. – МАБУТЬ, ТАКИХ «ХОЛОСТЯКІВ» У НАШОМУ МІСТІ БАГАТО

– А чому він так довго не приїжджає?

– Бо ще пора не прийшла, – відказувала Наталя і тайком від доньки витирала з очей непрохані сльози.

У неділю вона вмикала теле­пере­дачу «Світ навиворіт», яку вів на «1+1» Дмитро Комаров і вони обоє з донькою мандрували то Індією, то Камбоджою чи В’єтнамом, у тих країнах, де, за вигадкою Наталі, мав бути батько Галі.

Наталя іноді щось купляла на ринку і казала доньці:

– Це тобі, Галю, тато прислав.

– Тато? – дивувалася донька. – А чому він сам не приїжджає?

– А ти чекай його і він колись обов’язково приїде.

Наталя говорила «колись», хоч знала, що його не буде ніколи.

Взимку Наталя з донькою полюбляли прогулюватися міським парком. Вони то ліпили зі снігу величезного сніговика, то годували горішками непосидющу білочку, яка так прив’язалася до них, що брала горішки з рук і чимшвидше втікала подалі, щоб поласувати на самоті.

– Яка вона хитрюща! – сміялася радісно Галя. – Коли прибіжить ще раз, то я сама, мамо, дам їй горішок.

– Та ось ви де! – несподівано почувся голос поряд. Наталя оторопіло оглянулася назад. Перед нею стояв Назар і весело посміхався.

– Мамо, це тато? – вигукнула Галя і перш ніж Наталя встигла щось сказати, кинулася до Назара і пригорнулася до його ніг. – Ти повернувся, татку?

– Так, доню, – мовив Назар і взяв дитя на руки.

– Ти більше ніколи не поїдеш від нас? – радісно допитувалася дівчинка.

– Ні, доню! – відповів він зворушено. – Я буду тепер завжди з вами.

Назар поцілував дівчинку і закружляв з нею в радісному танці. Наталя дивилася на них і по її щоках текли сльози.

– Ти чому плачеш, мамо? – спитала донька. – Тато тепер буде завжди з нами. Правда, татку?

– Так, доню, – мовив Назар. – То йдемо додому?

Вони йшли алеєю, а їм вслід дивилася руденька білочка. Вона обхопила лапками горішок, який залишила їй на стежці Галя і розлущувала його своїми гострими зубками.

Ігор ТОПОРОВСЬКИЙ, м. Хоростків.

За матеріалами видання Наш День

Related Post