fbpx
Breaking News
Моя дружина закотила мені iстерику, коли почула, що Ліза повернулася з Америки. Я все-таки вирішив зустрітися з Лізою. Вона мені зізналася, що вже давно подумувала приїхати сюди і побачити мене. У неї не лaдиться з чоловіком. Тепер ми обоє живемо в Америці, бо за 8 років я так і не зміг її забути
Надія Олексіївна сиділа на кухні і пила холодний чай. Сеpце нило від бoлю, в гоpлі стояв ком, а з очей котилися сльoзи. Сьогодні від неї відмoвився єдиний син. Залишитися нікому не потрібною в 56 років не побажаєш навіть воpогу
Ніна Сергіївна кuнула рідне село і поїхала в місто. Спочатку ходила до дітей в гості, сиділа з онуками, але потім стала помічати, що в її присутності невістки ходять незадоволеними. Тому стала відвідувати їх рідше. Потім захвopiла і зовсім злягла. Хвoра мати не потрібна була синам, але після того, як її не стaло, вони прийшли за спaдщuною
Вчора мій чоловік пішов ночувати до своєї сестри. Посваpилися через квартиру. – Ось якщо ми з тобою рoзлучимося, і доведеться квартиру ділити. Тобі половина і мені половина, так? А нічого, що у мене ще двоє дітей!?
Під час знайомства свекруха сиділа на стільці, як королева на троні, зі зневaгою дивлячись на рідню Людмили. Сашина мама відразу сказала: «Людмило, я тебе прописувати не буду, можеш навіть не розраховувати. І весілля справляти не треба. Навіщо зайві витрати?». Батько Міли вже випuв на той час, гpюкнув сваху по плечу, від чого та аж підскoчила, і каже: «Не пеpеживай, Петрівна, ми ще подивимося, кому пощастило»
Життєві історії
Третя спроба! І невдало! Ось тобі й маєш! – іронізувала сама над собою Янка. – Мабуть, таких «холостяків» у нашому місті багато

Сокровенне. Кіт марцьовий

Янка завжди була невгамовною. Веселою. Не вміла «завивати в папірчик» свої думки. І їй не щастило в коханні.

Шлюб з Володимиром розлетівся в друзки. Чоловік пішов «наліво». Потім перепрошував. Зради Янка не пробачила.

Від п’ятирічного подружнього життя залишилася Наталка. Малу кликали Наткою. Натка – стовідсоткова копія екс-благовірного. Коли донька капризувала, Янка своєрідно заспокоювала її:

– Влодзько, зачини писка, бо розлучуся з тобою, як з твоїм колишнім татом.

Коли Янка пришпилювала малій Володьчине ім’я, це означало, що вона злиться. Натка змирилася зі своїм неформальним йменням. Тобто, вона на нього не реагувала, або ще не тямила маминих приколів.

– Яно, де ж твоя інтелігентність? – з іронією запитувала подруга Катя. – Не називай Натку Влодзькою. Так можна приклеїти на все життя дитині чуже ім’я.

В Янки вища гуманітарна освіта, купа закінчених курсів і прочитаних серйозних книг.

– Ха! – улюблений Янчин вигук звучав завжди виклично-екстравагантно. Це означало її безапеляційну правоту.

…Янка зібралася заміж вдруге. Але до загсу не дійшла. Причина до безглуздості банальна. На таке здатна тільки Янка.

Заяву зі своїм Толькою несла перед обідом.

– Только, давай щось перекусимо, – запропонувала майбутня наречена, ласо глянувши у бік пристойної кав’ярні.

– Ти що! – запротестував обранець. – Треба встигнути до обіду. У мене безліч справ.

Толька був пeдaнтом. Янка – навпаки.

– Я хочу їсти! – Янка пришпилила Тольку до бруківки своїми величезними каштановими очиськами. – Ну!..

Він відповів щось на кшталт: «Не нукай, поки не впрягла». Дотепне «зауваження» Толькові обійшлося дорого.

– Ха! – видала своє улюблене Янка. – Іди на всі чотири боки!

Толька отетерів. А Янка, круто розвернувшись, недбало кинула на прощання:

– Згuнь назавжди!

Розмов на тему Тольки Янка не любила. Вона взагалі не любила, коли їй лізли в душу. Якщо хотіла – розповідала сама.

Якось за горнятком кави Яна запитала в Каті:

– Ти віриш у гени?

– Тобто?

– Добре і зле передається людям через гени. Я про Тольку. Він спивається. Виявляється, його батько і дядько також дружать із зеленим змієм. Як добре, що мені забурчало в животі, коли ми несли заяву. Це було попередження…

Читайте  також: ГОСПОДНЯ КАРА: КОЛИ ОКСАНА ВИПАДКОВО ПОЧУЛА РОЗМОВУ ЧОЛОВІКА З ЛІКАРЕМ, ЗБАГНУЛА – ЇЙ ЗОСТАЛОСЯ УЖЕ НЕДОВГО

На цьому тема Тольки вичерпалася назавжди.

Недавно Янка ейфорійним голосом повідомила Каті:

– Мушу тебе познайомити з чоловіком моєї мрії.

«Чоловік мрії» звучало у виконанні Янки, наче, «я нині зустрічала крокодилів з вирію».

– Словом, так, – продовжувала Янка, – вигляд він має нормальний. Пробач, що раніше не розповідала про наші зустрічі. Це не важливо. Тепер сама побачиш і оціниш. Але ти повинна з’явитися без попередження, як сніг на голову. Придумай щось. Домовилися?

Відмовити подрузі було неможливо. Та й цікаво, зрештою.

Подзвонивши у двері Янчиної квартири в умовлений час, Катя з порога випалила:

– Привіт! Ой, у тебе гість. А я хотіла міксера позичити. Торта буду пекти.

Янка мало не впала зі сміху. Катя за своє життя не те, що торта не спекла, а й навіть скромної палянички. І подібна «крамольна» думка в голову не навідувалася.

– Заходь. Cпершу – кава, потім – міксер.

За столом зі смачними наїдками і пляшкою вишуканого вuна красувався чоловік Катиної знайомої, яка роками гарує на закордонних заробітках.

Янка почала представляти Катю «чоловікові мрії»:

– Знайомся, це моя найкраща подруга. Вона…

– Далі не треба, – безцеремонно перебила Катя. – Правда, Вікторе? Як дружина? Коли повернеться із заробітків? І чи варто повертатися?

– Яка дружина? Ви знайомі?

Катя, мабуть, уперше за часи їхньої дружби побачила Янку такою розгубленою.

Вікторове обличчя набрало кумачевого кольору, а дар мови пропав.

– Це не тобі, це йому треба міксера! Міксером! – оговтавшись, випалила Янка, грізно глянувши на невдаху-залицяльника.

– Яно, не дурій. Я все поясню. Я ж – мужчина…

– Ану, марш звідси! Який ти мужчина?! Кіт марцьовий!

– Катю, – кинув благально на ходу Віктор, – ти моїй нічого не кажи. Роботи не маю. А тут ще…

– Що? Дружина позбавить субсидії і місця проживання? – з’язвила Янка.

Коли за Віктором зачинилися двері, Янка з Катею розсміялися.

– Третя спроба! І невдало! Ось тобі й маєш! – іронізувала сама над собою Янка. – Мабуть, таких «холостяків» у нашому місті багато. А він мені нині персня подарував. Гарного, з камінчиком бузковим. Ніде такого не бачила. Зраділа. Думала…

– Цей перстень «ніде такого не бачила» – його шлюбний подарунок дружині. До речі, також Катериною звати. Не хотіла з собою коштовностей брати. Треба буде якось повернути. Такі подарунки щастя не приносять.

Янка на мить задумалася.

– Аякже, треба. Приїде і я поверну. Обов’язково!

– Янко! Це буде жoрcтоко!

– Ні! Справедливо! Твоя знайома повинна знати про походеньки благовірного. Цікаво, хто стане наступною «жepтвою» одруженого холостяка.

– Подумай…

– Ха! – хитро стрельнула каштановими очима Янка.

Катя знала: подруга вчинить з точністю до міліметра саме так, як вирішила.

– Третя спроба – це не кінець життя, – посерйознішала Янка. – Але на душі… зовсім не весняно.

– Треба вірити в диво.

– Ха! Одне диво вже було. Де ж мій фатальний міксер? Буду торта пекти. Може, хтось порядний адресою помилиться.

Ольга ЧОРНА.

За матеріалами видання Наш День

Related Post