Одним із 12 Христових апостолів був св. Яків, син Заведея й Саломії, старший брат св. апостола Йоана Богослова.
Походив він із Галилеї і проживав у Витсаїді, де займався рибальством.
Про першу зустріч Ісуса Христа з Яковом подає нам вістку св. євангеліст Матей: «А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей. І ті негайно кинули сіті й пішли за ним». Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним» (Мт 4: 18-22). Можливо, що в розмові з Андрієм і Петром, які жили в Бетсаїді і також займалися рибальством, Яків довідався і повірив, що Ісус є обіцяним Месією, і в своєму серці був уже настільки готовий до зустрічі з ним, що як тільки Ісус Христос покликав його, він відразу пішов за ним. Яків не радився з ніким, не відкладав рішення на пізніший час, не перечив, але перед Божественним Спасителем був готовий до беззастережної жертви. Родинні зв’язки, домашні справи й особисті плани не перешкодили надзвичайному й непереможному бажанню: стати учнем Месії. Батько Заведей, певне, схвалив цей крок, а мати Саломія і сама з щирої душі посвятила себе Спасителеві, як це засвідчує св. євангеліст Марко, що пише: «Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, 41 що слідом за ним ходили і йому услугували…» (Мк 15: 40-41).
Яків уважно слухав науку Божественного Спасителя і наче проходив вишкіл у духовній семінарії, а у вільний час вертався ще з братом Іваном додому, де з батьком Заведеєм заробляли собі рибальством на прожиток.
Згодом, коли Христос почав залучати своїх учнів до апостольської праці, Яків уже весь час був з ним. Він став одним з тих найщасливіших, про яких говорив Христос: «Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину» Мт 19: 28-29).
Як Ісус Христос навчав людей і робив різні чуда, разом з ним були всі його апостоли. Але на свідків деяких особливих подій Ісус переважно кликав тільки трьох апостолів, серед яких був і Яків.
Про це подає нам вістку св. євангеліст Марко: «…вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, – і заходилась вона їм услуговувати» (Мк 1: 29-31).
«Коли він (Ісус) ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя помеpла, навіщо клопочеш Учителя? Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй. І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. Приходять вони до старшини синагоги в хату, – бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не помеpло дівча, спить воно! І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум – що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань! І притьмом устало дівча й почало ходити, – років же дванадцять мало…» (Мк 5: 35-42).
Для поширення в світі єдиноспасаючої науки вибрав собі Христос 12 уповноважених помічників-апостолів. Так важливу подію вибору апостолів так описує св. Марко у Євангелії: «…вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; і дав їм владу виганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім’я Петро; Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім’я Воанергес, у перекладі – Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив» (Мк 3: 13-19).
Апостолам Якову та Йоанові дав Ісус ім’я Воанергес, тобто сини грому, що вказувало, мабуть, на їхній характер і запальну вдачу. Хоч Яків своєю запальною вдачею робив деколи помилки, проте він був разом з Петром і братом Йоаном одним з найкращих учнів, яких Ісус Христос мав біля себе під час усіх особливих подій.
Трилітнє товаришування з Божественним Спасителем, приклад його найкращих чеснот і численні повчання, а вкінці надзвичайне освячення Святим Духом у день П’ятидесятниці зробили з гарячкового Якова святого Христового апостола, сильного вірою, мужа геройських чеснот, повного Духа Божого Сина.
Після вознесіння Ісуса Христа апостол Яків жив ще 11 років. У 44 році деякі єрусалимські юдеї, противники Христової віри, оскаржили його перед тодішнім царем Іродом Агрипою, який започаткував переслідування християн, щоб догодити юдеям. У Діяннях Апостолів згадується, що в ту пору підняв цар Ірод руку, щоб гнобити деяких із Церкви. І вбuв Якова, брата Йоанового, мечем» (Ді 12: 1-2). Яків був першим з 12 Христових апостолів, який загuнув мученицькою смеpтю.
Св. апостол Яків вважається небесним заступником Іспанії, бо за переданням він там проповідував Христову віру.
За матеріалами: Андрія Йосафата Григорія Труха «ЖИТТЯ СВЯТИХ»
Читайте також: ЧИ ІСНУЄ “КАРМА” В ХРИСТИЯН?
