Мені 60 років, у мене двоє дітей: старший син Остап і молодша донька Ірина. Різниця між дітьми 5 років, так склалося, що Іринку я завжди любила більше. Я з самого дитинства говорила, що на старості хочу жити біля доньки, бо хіба ж невістка може приглянути так, як рідна дитина?
Та й син мене розчарував, коли вирішив одружуватися з дівчиною не з нашого кола. Син вчився в університеті, почав зустрічатися з дівчиною з своєї групи, а відразу після закінчення навчання вони розписалися. Хоч я і була проти, син мене не послухав. Світлана родом з села, куди вона після одруження забрала мого сина.
Живуть вони і досі там, вже навіть і будинок якийсь побудували, правда, за 10 років я так жодного разу у них і не була, і до себе ні невістку ні сватів не кликала. Син приїжджав, коли сам, коли з онуками, але не часто. Невістка на початках намагалася налагодити зі мною стосунки, але коли зрозуміла, що я її не ніколи не прийму, перестала навіть старатися.
Донька моя мене потішила, заміж вона вийшла дуже вдало, зять із заможної родини. Правда, дочка живе з чоловіком окремо, і якщо ще перший час вона приходила до мене раз в тиждень і щодня телефонувала, то зараз Ірина згадує про мене не часто, у неї свої турботи. А мені зараз якраз дуже потрібна допомога, бо ще на початку грудня я виписалася із стаціонару і ще досі почуваюся не дуже добре.
Живу я сама в трикімнатній квартирі, яку колись від заводу отримав мій чоловік, він був великим начальником, але вже 15 років як його не стало, і відтоді у мене єдина надія на дітей. Оскільки син так необдумано одружився, не порадившись зі мною, я вирішила переписати свою квартиру на дочку. Остап про це знає і нічого не має проти.
Весь грудень місяць дочка обіцяла до мене приїхати, але так і не знайшла часу, пояснювала, що в кінці року на роботі завал. Після стаціонару за мною доглядала сусідка, я їй за це заплатила. Ірина казала, що приїде до мене на Новий рік і за все заплатить. Я її дуже чекала, але з’ясувалося, що їм з чоловіком попалися дешеві путівки за кордон, вони швидко зібрали валізи і полетіли.
Мені було дуже прикро, зовсім не так я уявляла своє життя. А 1-го зранку мені зателефонував Остап, щоб привітати з Новим роком. По голосу він зрозумів, що я не дуже добре себе почуваю, тому сказав, що приїде.
Прийшов до мене син не один, вперше за 10 років поріг мого дому переступила невістка. Вона привезла мені з села домашню курку на бульйон, навіть швиденько стала до плити і зварила його, каже, що він мені має допомогти.
Я дивилася на цю просту дівчину і сама не розуміла, чим вона мені не вгодила, через що я викреслила 10 років нашого життя. Синові з нею добре, вона хороша, турботлива, а що мені ще більше треба.
Напевно я перегляну свої погляди не лише щодо невістки, але і щодо заповіту. Нехай донька не ображається, але квартиру я перепишу на них двох, думаю, так буде справедливо.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
