X

1-го червня у мого тата був ювілей, йому – 55. Батьки запросили нас до себе в село, де зібралася вся родина. Я думала, що ми моєму татові подаруємо 2 тисячі гривень, як нещодавно свекру подарували, але чоловік сказав, що вистачить і 500 гривень

Ми з чоловіком живемо окремо, а батьки нам допомагають хто як може.

У свекрів є більше можливостей нам допомогти, вони заможніші, але і мої батьки теж не сидять, склавши руки.

Батьки Руслана ще до шлюбу купили йому квартиру, а після того, як ми одружилися допомогли нам зробити в ній гарний ремонт.

Свекри купили нам меблі. Також свекруха весь посуд в квартиру придбала.

Я дуже вдячна їм за це, вони хороші люди і дуже турбуються про наш добробут.

Я сама з села, мої батьки й близько не мають таких статків, як їх свати, тому допомагати так нам вони не можуть.

Та й у них є ще дві доньки, які ще навіть не одружилися, татові з мамою ще моїх сестер потрібно ставити на ноги.

Та, як тільки ми з Русланом приїжджаємо в село, мама з татом готові нам дати, що у них є: і городину найкращу, і консервацію, і сир, і сметану.

Вони дуже люблять мого чоловіка, як рідного сина, та й Руслан сам все прекрасно бачить.

Нещодавно у батька Руслана був день народження, йому 59 років.

Святкували в ресторані, запросили багато гостей, ми з Русланом купили йому гарний подарунок, на який витратили 2 тисячі гривень.

А 1-го червня був у мого тата ювілей, йому – 55. Батьки запросили нас до себе в село, де зібралася вся родина.

Я стала шукати подарунок татові, розраховувала, що й йому ми щось купимо за 2 тисячі гривень, та чоловік сказав, розраховувати на гривень 500.

Для села і це великі гроші, та й батьки мої святкують вдома, в хаті, готує мама сама.

А його батьки витратилися на дорогий ресторан, щоб ми гарно відпочили. Чоловік вважає, що це справедливо, так усім добре буде.

Я не стала сперечатися, поставила в конверт 500 гривень.

Приїхали ми в село, мама старалася, весь час щось готувала сама, підносила до столу смачні страви.

Сестри бігали біля гостей, все було таким смачним, навіть кращим, ніж в ресторані.

В кінці вечора моя мама так втомилася і я згадала свекруху, яка сиділа на святі чоловіка за столом, святкувала з усіма, жодного разу не встала.

Мені стало шкода свою маму, і прикро на душі за себе, адже я не оцінила їх працю і погодилася подарувати своєму батькові гірший подарунок, ніж татові чоловіка.

Мені досі прикро через це.

Вважаю, що зробила дуже неправильно.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

user2:
Related Post