fbpx
Життєві історії
1-го червня у мого тата був ювілей, йому – 55. Батьки запросили нас до себе в село, де зібралася вся родина. Я думала, що ми моєму татові подаруємо 2 тисячі гривень, як нещодавно свекру подарували, але чоловік сказав, що вистачить і 500 гривень

Ми з чоловіком живемо окремо, а батьки нам допомагають хто як може.

У свекрів є більше можливостей нам допомогти, вони заможніші, але і мої батьки теж не сидять, склавши руки.

Батьки Руслана ще до шлюбу купили йому квартиру, а після того, як ми одружилися допомогли нам зробити в ній гарний ремонт.

Свекри купили нам меблі. Також свекруха весь посуд в квартиру придбала.

Я дуже вдячна їм за це, вони хороші люди і дуже турбуються про наш добробут.

Я сама з села, мої батьки й близько не мають таких статків, як їх свати, тому допомагати так нам вони не можуть.

Та й у них є ще дві доньки, які ще навіть не одружилися, татові з мамою ще моїх сестер потрібно ставити на ноги.

Та, як тільки ми з Русланом приїжджаємо в село, мама з татом готові нам дати, що у них є: і городину найкращу, і консервацію, і сир, і сметану.

Вони дуже люблять мого чоловіка, як рідного сина, та й Руслан сам все прекрасно бачить.

Нещодавно у батька Руслана був день народження, йому 59 років.

Святкували в ресторані, запросили багато гостей, ми з Русланом купили йому гарний подарунок, на який витратили 2 тисячі гривень.

А 1-го червня був у мого тата ювілей, йому – 55. Батьки запросили нас до себе в село, де зібралася вся родина.

Я стала шукати подарунок татові, розраховувала, що й йому ми щось купимо за 2 тисячі гривень, та чоловік сказав, розраховувати на гривень 500.

Для села і це великі гроші, та й батьки мої святкують вдома, в хаті, готує мама сама.

А його батьки витратилися на дорогий ресторан, щоб ми гарно відпочили. Чоловік вважає, що це справедливо, так усім добре буде.

Я не стала сперечатися, поставила в конверт 500 гривень.

Приїхали ми в село, мама старалася, весь час щось готувала сама, підносила до столу смачні страви.

Сестри бігали біля гостей, все було таким смачним, навіть кращим, ніж в ресторані.

В кінці вечора моя мама так втомилася і я згадала свекруху, яка сиділа на святі чоловіка за столом, святкувала з усіма, жодного разу не встала.

Мені стало шкода свою маму, і прикро на душі за себе, адже я не оцінила їх працю і погодилася подарувати своєму батькові гірший подарунок, ніж татові чоловіка.

Мені досі прикро через це.

Вважаю, що зробила дуже неправильно.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page