Мій зять Іван з досить бідної сім’ї, так склалося, на жаль. Свого даху над головою у нього не було, коли вони одружувалися з моєю донькою.
Донька наша Надія з чоловіком живуть з нами в невеликій сільській хаті, адже більше ніде.
Так вийшло, що всі однокласниці моєї Надії живуть в місті, жодної в селі не залишилося, хто до чоловіка жити поїхав у місто, хто гарну роботу собі там знайшов життя своє влаштовує гарно, люди якось влаштовуються, заробляють.
Загалом, молодь не затримується в нашому селі, більшість прагне осісти в місті, знайти там хорошу роботу, дати хороше майбутнє дітям своїм. Навіть, якщо свого житла там не мають – орендують, але намагаються, хоч якось зачепитися в місті.
А Надія моя, свого часу, нас з батьком не послухалася, вона вийшла заміж за Івана, хоча всі ми добре знали його.
Ми з чоловіком дуже добре знали його сім’ю вже багато років, тому, як могли вмовляли не виходити заміж за нього, вони жили дуже бідно і перспектив не було зовсім. Думаю батьки зрозуміють мене, бо всі хочуть лише найкращого життя для своєї дитини, ніхто не бажає, щоб дитина в бідності жила.
Щиро кажучи, Іван – людина зовсім непогана, він все допомагає нам з чоловіком і по господарству, і на городі, але робота на фермі за 5 тисяч гривень його повністю влаштовує, більшого він не прагне. Він з ранку до ночі працювати готовий, але йому подобається спокійне життя, сільське, домашнє, нікуди не хоче їхати. Але хіба 5 тисяч для сім’ї це гроші?
Іван каже, що він і так вже добре живе, місто він не любить, тому іншу роботу шукати не буде, навіть не налаштовується на це. Каже, що він все зробить, щоб сім’ї вистачало на хліб. Мій зять і по господарству все робити, і готує, і прибирає. Але які перспективи будуть в сім’ї моєї доньки, крім того, що зять – хороша людина?
Ви не подумайте, я не якась там прискіплива теща, яка скрізь лише шукає негатив, але хочу щасливого життя для своєї доньки, не хочу, щоб вона все життя тулилася в сільській малій хатині і крім городу та корови нічого не бачила. Я хочу її сім’ї кращого життя, тому готова їм допомагати, але сам зять нічого не хоче робити. Як його вмовляти я навіть не знаю.
Ось зараз, коли багато жінок виїжджають за кордон, моя Надія каже. що теж поїде, хоче заробити копійку якусь. Зять не проти, відпускає Надію, каже, що чекатиме її. Невже це нормально?
Фото ілюстративне.